Карапчів

Про це справжнє архітектурне чудо у буковинському селі Карапчів, що на Вижничинні, я б ніколи не дізнався, якщо б не чарівна Блека.

Карапчів знаходиться на південь від Вашківців. Їхати до нього треба через вже знайомий нам присілок «Дослідне господарство» та палац Криштофовичів.

Відомо, що на місті сучасного Карапчіва на березі струмочка Городець, збудованого після татаро-монгольської навал, и було побудовано слов’янське поселення Городище. Руїни захисних валів і підземні ходи укріплень поселення збереглися й до сьогодні. Дослідження залишків цих укріплень експедицією Б.Тимощука у 1968 році дозволили ідентифікувати час існування поселення: 1395 – 1444 роки. Сучасна назва Карапчів походить від турецького “карапчі” («чорні ріка»). Саме в річку Карапчі (сучасна назва – Глибочок) впадає струмок Городець.

Є припущення, що сучасний Карапчів – це той самий Хмелів-град – центр третьої волості адміністративної одиниці Шипинська земля, що існувала на території Буковини від кінця 13 до середини 15 століття.

В Карапчеві продовжуємо знайомство з вже відомою нам родиною Криштофовичів. Тут, в останні роки панування австрійців заможний вірменський купець володів відразу двома палацами, що збереглися до теперішнього часу.

Перший з них – триповерховий з високою чотирикутною баштою, увінчаною зубцями-мерлонами. Зараз тут розташована сільська школа.

Другий палац, де розташувалася сільська рада, значно скромніше.

Є в селі і дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, побудована у 1816 році. Церква «хатнього» типу, але зі своїми особливостями: нава розширена боковими прибудовами, увінчаними невеликими банями.

Нажаль, про її належність до пам’яток дерев’яної архітектури майже нічого не нагадує: стіни оббиті білим сайдингом, дах вкритий бляхою. Поруч стоїть двоярусна дзвіниця, також в пластику і блясі.

Карапчів закінчується, а погана ґрунтова дорога повзе ще вище і вище. Серед покутсько-буковинських пагорбів.

Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джаббаров)                          andy_babubudu