Кам’янецька осінь

Немає на Поділлі міста, кращого за Кам’янець, і немає кращого Кам’янця, ніж Кам’янець восени
Власне, за осінню я і їхав цього разу до одного з найулюбленіших своїх міст на планеті. Щоправда, трохи помилився: треба було вже ж таки їхати на тиждень-другий пізніше, коли жовтогарячо-листопадова осінь у повній мірі вступає у свої права.
Проте я не пожалкував. Всупереч дощу і снігу, який прогнозували синоптики, погода виявилася дуже непоганою, як для середини жовтня: жодних опадів і навіть трохи сонечка.
А те що, не вдалося побачити осінь у всій красі, скоріше не біда, а додатковий привід для відвідання подільського Вавелю.


Новопланівський міст з’єднує так званий «Новий План» (нове місто) з Старим містом. Збудований над каньйоном річки Смотрич у 1874 році. Тут, на мості, туристи вперше відкривають для себе старий Кам’янець. Ще не було 8 ранку, як натовп польських туристів вже насолоджувалися класичним виглядом каньйону та Гончарською баштою. Дійсно, вигляд незабутній, особливо восени!

Зблизу все не так велично, як з мосту:

Лише деякі заставляюсь себе прогулятися закинутим парком уздовж каньйону, щоб побачити Гончарну башту і розташовану поруч колишню робочу синагогу віч-на-віч:

А той, хто вже дійшов сюди, то обов’язково буде нагороджений видом ще однієї башти над каньйоном, що більше схожа на теремок – Кравецької вежі:
Перебуваючи цього разу у Кам’янці, я вперше відкрив для себе старий пивзавод (бровар). І хоча більшість туристів все ж навідуються в цю частину Старого міста, щоб побачити найбільшу башту – Стефана Баторія з Вітряною брамою, пивзавод помічають далеко не всі.
Бровар на вулиці Руській запрацював у 1872 році і був першою пивоварнею в місті. Цілісний архітектурний комплекс з мінімумом декору містив в собі усе необхідне для створення напою: варильне, паровичне, сушильне, розливне та бродильне відділення, комору і солодовню, льодовик і склад. Пиво тут вже давно не виробляється, а будівля колишнього заводу як і раніше стоїть в каньйоні в оточенні скелястих берегів Смотрича, слугуючи складом одному з міських комунальних підприємств.

До колишнього заводу можна спуститися Старопоштовим узвозом. Так виглядає колишній пивзавод ближче, з вулиці Руської:

Якщо ви сміливі і не боїтесь злих собак (а собаки на вулиці Руській – найлютіші в Кам’янці), прогуляйтеся уздовж каньйону у напрямку Новопланівського моста. Тут, мабуть, найзатишніше місце у каньйоні. Ні туристів, ні, навіть місцевих. Але ні, місцеві все ж таки попадаються:

Тут знаходиться одне з північних укріплень старого міста – Порохові склади, створені наприкінці XVIII століття за проектом військового інженера і архітектора Яна де Вітте. Не будемо зупинятися на їх призначенні та історії перебудов (про це поговоримо окремо), а лише одним оком глянемо на загублену від туристів оборонну споруду, заховану серед прибережних хащів:

Польська брама знайома майже усім, хто цікавиться Кам’янцем. Нажаль, її історія останніх років – це історія її трагедій: спалення у 90-х роках дерев’яного даху надбрамної вежі та руйнування самої вежі на початку цього року…

Крім відомих усім надбрамної та наскельної веж, Польська брама має ще дві вежі, які не всі помічають. Напівосінній пейзаж їх вдало доповнює, настінну і прибрежну башти:

Кам’янецька осінь у всій своїй красі являє себе тут, біля Польської брами – на сходах Фаренгольца. Одні з найдавніших кам’яних сходів Старого міста, зведені у 1850 році, з’єднували і сьогодні з’єднують католицьку частину міста через каньйон і Польську браму з Польськими Фільварками.

А це вже майже не Кам’янець. Випадково попасти в цю частину каньйону між Польськими Фільварками та приміським селом Зенківці майже неможливо. Треба знати, що шукаєш. Це – колишній млин Ірафа, що стоїть на дні каньйону з ХІХ століття.

Про Стару фортецю, сьогодні знову ні слова. Хоча ні, пару слів: так з Неї виглядає куточок Каравасарів з Хрестовоздвиженською деревяною церквою:

Трохи ближче:

Ще один закуточок Карвасарів:

А ось шматочок Нового замку. Пожухла осіння трава на фоні ще літнього неба:

Гребля біля Турецького мосту:

На завершення кілька світлин «католицького фасаду» Старого міста.

Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джаббаров)                          andy_babubudu