Напевно, і не думав козак Федір Скоропадський, що брав участь у битві при Жовтих Водах, що хтось з його нащадків стане гетьманом. Ан ні. Стали, і навіть не один. Спочатку гетьманом (1708-1722) став його онук Іван, якому було лише два роки, коли помер дід, а через декілька поколінь ще один пра-пра…(і так 6 разів)…онук, Павло, у 1918 році стає гетьманом України. І саме в селі Полошки на Сумщині проживала сім’я останього гетьмана Павла Петровича Скоропадського.
Про нього написано безліч книг, біографій та досліджень з життя та діяльності. Досить повно висвітлена біографія у Вікіпедії, радимо почитати, там є як про політичну та державницьку діяльність, так і про трагічні сторінки з емеграції сім’ї. І хоч дитячі роки свої Павло Скоропадський провів у родинному гнізді у Тростянці, маючи від діда й батька в спадок великі володіння в Полтавській та Чернігівській губерніях (Тростянець, Полошки, Ярошівка, Восковці, Дунаєць, Кубаров), маєток у Полошках також вважається родинним.
Рід Скоропадських протягом трьох століть тісно переплітався через шлюби з іншими відомими українськими старшинсько-шляхетськими та гетьманськими родами: Апостоли, Закревські, Кочубеї, Лизогуби, Милорадовичі, Полуботки, Розумовські, Тарнавські, Маркевичі.
Як вам така компанія? Навіть в сусідніх селах разом з Марковичами Скоропадькі мали окремі маєтки, наприклад, в селі Дунаєць, в тих же Полошках. В Полошках Марковичі володіли родовищами особливо якісної каолінової глини, що вкористовувалась для виробництва порцеляни, та яка йшла навіть за кордон.
Щодо села, то відоме воно ще з другої половини XVI століття. В архівах зустрічаються дані про те, що заснування хутора Полошки відбулося козацькими старшинами.
У Полошках знаходиться парк Скоропадського, закладений дідом Павла Скоропадського, Іваном Михайловичем, великим любителем природи. Чого вартує лише заснований ним же Тростянецький парк. А от від власне величного панського маєтку збереглися лише парадні ворота, руїни конюшні та криниця. На місці, де колись був палац, у 1964-1966 рр було збудовано клуб.
Справжньою окрасою села є Миколаївська церква (1796 рік). Споруджена вона була в стілі пізнього класицизму коштами київського митрополита, уродженця Полошок, Самуїла Миславського. Коло храму поховані його мати та батько, священик Григорій. Разом з церквою було збудовано трирівневу дзвіницю з великим куполом. В 20 ст. дзвіниця була частково зруйнована та відновлена силами громади.
Текст та фото Ігоря Дорожка, Олега Години та Максима Назаренка.
