Село Янівка розташоване на берегах річки Ловра на Глухівщині. Засноване воно було в 17 ст. козаками-переселенцями. Козаки селились невеличкими хуторами, а один з них було названо на ім’я засновника, дрібного поміщика, виходця з козаків, Янова. Згодом хутір розрісся, та став селом. Так воно і називалось до 1928 року, коли було перейменовано на Червоне (Красне). Майбуть, назва Красне все ж трохи муляла радянським партійним чинушам, оскільки “красне” в українській мові означає “красиве”, “гарне”, а можливо тому, що поруч є ще одне Червоне, в 1957 році відбулось ще одне перейменування, і село стало називатись Первомайське. І тут маленьке відступлення щодо мовного питання. Навіть якщо відкинути радянський символізм, чому саме українською вимовою Первомайське, а не Першотравневе? Певно, не хотіли повторюватись, тому що поруч є ще невеличке село Перше Травня?)
В 19 ст у Янівці проживають поміщики середньої руки Карпеки. Олександр Карпека володів маєтками у Ловрі та Янівці, проте весь час був у боргах. Все змінилось при його синові Данилі Карпека. Після смерті батька Данило за короткий строк став щаможним господарем, застосовуючи новітні технології та обладнання у господарстві. Брався за нові для себе напрямки, займався лісництвом, комерцією, і скрізь мав успіх, за що отримав прізвисько «Американець Глухівського повіту».
Маючи невелику стару винокурню, в 1890-х роках Данило Карпека підприємець розвиває її та розширює, придбає горілчаний завод і разом з чоловіком своєї сестри створює винну монополію. Завдяки комерційному таланту поміщик повертає всі батьківські борги, та й навіть прибдає землі та маєтки у інших поміщиків, кілька доходних будинків у Києві, стає попечителем Чернігівської чоловічої гімназії, з власної цегли будує палац на 57 кімнат, школу.
Були у підприємця великі плани по цукровому напрямку, і приклад Терещенків до того підштовхував. Карпека купує Узинський цукровий завод. І можливо ми б і мали другого “Терещенка”, але сталась неприємна подія.
Його дружина Євгенія Луківна закрутила роман з племінником Данила Карпеки. Це, та подальше розлучення дуже вплинуло на моральний стан підприємця, і як наслідок, на комерційну діяльність та фінанси. 1914 року Данило Карпека помирає.
Під час революції 1917 року маєтки Карпека було зруйновані, будинок спалений, завод пограбований і теж зруйнований.
Після себе Данило Карпека залишив трьох дітей, серед яких найвідомішим був син Олександр Данилович Карпека, один із засновників авіації в Російській імперії, вчився у Сікорського, працював у його майстерні, помер молодим, у 1918 році від тифу.
Покровська церква в селі закладена 1803 року, освячена 1812 року. Будувався храм за рахунок коштів поміщика Михайла Карпеки. Переказують, що поміщик бажав, щоб церкву освятили на честь Архистратига Михаїла, але під час молитви спустилась з небес Богородиця та накрила церкву сріблястим покривалом. Так і стала церква Покровською. До парафії храму належало до півтора десятка сіл та хуторів, був церковний хор на 18 виконавців. Виключний випадок – церква ніколи не закривалась і богослужіння проводилось при всіх режимах.
Церква має незвичну форму, завдяки якої здалеку може нагадувати ротонту, хочя і є хрестоподібною, хрест утворюється чотирма напівсферами.
Текст та фото Ігоря Дорожка, Олега Години та Максима Назаренка.
