Історія села Глинськ на Роменщині, раніш повітового центру, ще раніш сотенного козацького містечка, а ще раніш поселення часів Київської Русі, відомого з 1149 року, докладно та цікаво описана в історичному нарисі Володимира Пархоменка “Нарис історії Глинська”, який можна прочитати тут, або у Вікіпедії, куди він теж перенесений. Читається з задоволенням та на одному диханні.
В Глинську збереглись кілька цікавих пам’яток. Насамперед це Миколаївська церква, досить оригінальної архітектури, несхожої на інші, по часу це перехід від пізнього бароко до класицизму.
Збудована перша церква була ще аж 1709 року та була дерев’яною, на кошти вихрещеного єврея, Антона Антоновича Крижанівського, у 1794 році на її місці з місцевої цегли (цегельний завод поміщика Зарудного) звели нову, тамбури та дзвіницю добудували вже в 19 ст. Відомо, що при ній на початку 20 ст. діяли жіноча школа грамоти та церковнопарафіяльне попечительство. У 1930 році більшовики закрили церкву, зруйнувавши дзвіницю та іконостас.
З кінця 1980-х років храм св. Миколая знову використовується за призначенням, а на початку 90-х проведено ремонт.
Був відрізок часу, коли у Глинську діяло відразу 4 храми:
Окрім згаданої Миколаївської, у 1760-90-х роках збудовані нові будівлі Соборної Успенської церкви, церкви Воскресіння Христового, кладовищної церкви Різдва Івана Предтечі і великомученика Георгія.
Успенська діяла до кінця 1850-х років, потім будівля храму прийшла в непридатний стан і була розібрана.
Воскресенська стояла до 1930-х років, коли з неї скинули дзвони, розібрали бані й перетворили її на клуб, котрий в 1968 році згорів від пожежі.
Також у селі збереглась будівля, скоріш за все, земської школи. Точно ідентифікувати не вдалось, шкіл було декілька. Перша трирічна земська школа була відкрита у Глинську кінці у рамках освітньої реформи, в 1865 році. В 1909 р. відкрите чотирикласне училище з екзаменом на базі початкової земської школи при вступі до нього. В 1910—1912 р.р. земством були побудовані в Глинську ще два цегляних шкільних приміщення.
У 1918 р., за часів гетьманату, у місті було відкрито українську гімназію, на базі якої невдовзі почала працювати трирічна педагогічна школа.
А можливо, це була навчальна гончарна майстерня, яку відкрили 1900 року. Через рік земство збудувало для майстерні навчальний корпус. Майстерня фінансувалась на державному рівні, отримуючи щорічно 600 руб. Глинські гончарі славились на всю імперію, виконуючи замовлення навіть для імператорського двору. Успіхи глинських майстрів призводять до того, що в 1909 р. майстерня була реорганізована в трирічну школу. До викладання були залучені німецькі фахівці, а випускники направлялися на різні керамічні підприємства імперії. В 1910—1911 р. на виставці в Петербурзі школа була нагороджена грамотою та срібною медаллю. Після цього школа отримала додаткову фінансову допомогу від царського уряду. Був побудований ще один навчальний корпус, розширені майстерні, збудований гуртожиток, квартири для працівників.
Школа брала участь також у повітових, губернських виставках. Два вироби, котрі отримали золоту медаль на виставці у Парижі, знаходяться в музеї «Ермітаж».
У Глинську є два багатошарових городища, одне в урочищі Городище, інше — на горі Замок. Найглибше лежать рештки стоянок часів неоліту, поверх них — залишки скіфських поселень, а ближче до поверхні — пізніших поселень слов’ян.
Текст та фото Ігоря Дорожка, Олега Години та Максима Назаренка.
