Троїцький собор відноситься до кращих архітектурних споруд України. Розмір та оздоблення ставлять його в один ряд із найбільш визначними шедеврами. а серед храмів, які зводились як усипальні – він взагалі №1.
Замовляв будівництво храму, як власної усипальні, Павло Харитоненко – цукровий магнат і один із “цукрових королів” Європи. Заклали його у 1901 році і будували дуже довго – навіть за рік після смерті замовника (він помер у 1914 році) храм ще завершений не був, і у 1915 році будівництво припинили – йшла війна, а прибутків було не так вже й багато, щоб витрачати їх на величезну будівлю.
Часто доводиться чути, що цей храм будували за проектом Ісакієвського собору у Санкт-Петербургу. Але неправі ті, хто називає Троїцький собор зменшеною копією Ісакієвського собору. Це зовсім інший храм – світлий і більш витончений, а схожість між ними дуже віддалена. З таким само успіхом Троїцький собор можна порівняти з собором святого Петра у Римі, собором святого Павла у Лондоні, чи паризьким будинком інвалідів. На нашу думку, якщо при створенні проекту Троїцького собору сумський архітектор Карл Шольц і використав якийсь інший проект, то це був проект імперського будівничого Антоніо Рінальді розроблений ще у 1768 році, за яким, Ісакієвський собор збудували, але згодом та споруда була розібрана.
Ісакієвський собор у Санкт-Петербургу. Проект імперського будівничого Антоніо Рінальді (1768 р.). Будівлю було розібрано
Аж у 1976 році взялися завершити будівництво собору, щоб влаштувати у ньому органний зал (орган був контрибуційний, привезений із Дрездена). Собор складається з двох храмів верхнього (основного) та нижнього (підземного). Підземна частина в часи перебування у соборі органного залу була дещо розширена. Таким чином радянські будівельники намагались покращити акустичні властивості головного об’єму собору. Та замість цього вони порушили монолітність будівлі – склепіння нижнього храму почали тріскатись. Їх укріпили й забетонували, а орган перевезлиу приміщення колишнього Дворянського зібрання – теперішню філармонію.
Харитоненки витратили неймовірну купу грошів на будівництво цієї не просто розкішної – помпезної будівлі, але нікого з них у соборі так і не поховали. Храм є найбільшою родовою усипальнею на території України, але ніхто у ньому не похований.
Текст та фото Романа Маленкова
