Чернігівська область

Чернігівська область межує на півночі з Російською Федерацією (199 км держкордону), на північному заходи – з Білоруссю (227 км держкордону), на сході – з Сумською областю, на півдні – з Київською та Полтавською областями. На кордонах розташовано 8 пунктів переходу. Площа області – 31,9 тис.кв.км, 5,3 % від території України.

Адміністративний центр – місто Чернігів. У Чернігівській області 22 райони, 1539 населених пунктів; серед яких: міст – 15, селищ міського типу – 30, сіл – 1494. Міста обласного підпорядкування – Ніжин, Прилуки, Чернігів. Чисельність населення – 1236.0 тис. осіб.

Чернігівський край славиться великою кількістю пам’яток історії та архітектури ХІ-ХІІ ст. і ХVІІ-ХІХ ст. Понад 200 із них мають світове значення. Найбільш цінними пам’ятками домонгольського періоду є унікальні Спаський (ХІ ст.) та Борисоглібський (ХІІ ст.) собори, Антонієві печери та Іллінська церква (ХІ-ХІІ ст.), П’ятницька церква (ХІІ ст.) у Чернігові, Юр’єва божниця (Х ст.) в Острі. Із пізніших часів збереглися палацові ансамблі: садиби Тарновських (ХІХ ст.) в с. Качанівка Ічнянського району, Галаганів (XVIII ст.) у с. Сокиринцях та смт Дігтярі Срібнянського району, садиба П.Румянцева-Задунайського (ХVІІІ) в с. Вишеньки Коропського району. На окрему увагу заслуговує гетьманська столиця – Батурин.

Чернігівщина має значний туристичний та рекреаційний потенціал. Тут функціонують численні профілакторії, бази відпочинку, дитячі табори, мисливські і рибальські бази, водні станції, пляжі, лісопарки. Потужний потенціал мають об’єкти природно-заповідного фонду області, зокрема Ічнянський та Мезинський національні природні парки, Міжрічинський регіональний ландшафтний парк, який невдовзі повинен стати національним природним парком.