На дальньому кінці вулиці Шевченка розташований комплекс готелів. Тут зупиняється на нічліг дуже багато туристів, але мало хто з них підозрює, що саме тут, за якихось 50 метрів від готелю «Придеснянський» розташована чи не найромантичніша будівля Чернігова – садибний будинок Григорія Глібова (вул. Шевченка, 97, нині тут розміщено науково-дослідницький інститут сільськогосподарської мікробіології).
Головний будинок садиби Григорія Глібова та родовий герб (ХІХ ст.)
Григорій Глібов був дуже цікавою людиною. Маючи великі статки та обіймаючи посаду предводителя повітового дворянства він одягався у дивний одяг: шкіряну безрукавку поверх короткої куртки, величезні жовті ботфорти, глибокі шкіряні рукавиці та капелюх із пір’їною. В усьому Глібов хотів бути схожим на лицаря (чи то на мушкетера), тому й звів будинок схожий на лицарський замок – з готичною вежею, шпилями та глибокими підвалами. Навколо будинку було розбито красивий парк.
Маєток Глібова був збудований наприкінці ХІХ століття в межах села Бобровиця, яке нині є частиною Чернігова. Крім головного будинку маєтку звели ще кілька мурованих та дерев’яних споруд.
Садиба Глібова (ХІХ ст.)
Далі прямуємо по вулиці Шевченка в бік центру міста. Ліворуч, поряд із міським стадіоном, бачимо ще одну цікаву готичну будівлю – бібліотеку для юнацтва (вул. Шевченка, 63). Наприкінці ХІХ століття в цій будівлі був ремісничий клас сирітського будинку, а у 1900-1902 роках тут розмістили музейну колекцію українських старожитностей, зібрану відомим меценатом Василем Васильовичем Тарновським, власником Качанівки та сином друга Тараса Шевченка.
У 1897 році Тарновський заповів свою колекцію Чернігову : «…завещаю в собственность Черниговскому губернскому земству без права отчуждения из г.Чернигова с тем чтобы музей назывался моим именем…». Колекція була дуже великою. 758 предметів були присвячені Тарасу Шевченку (серед них близько 30 автографів творів, 285 малюнків і картин). В радянські часи заповіт Тарновського порушили – значну частину експонатів «відчужили» із Чернігова. Шевченкіану, наприклад, перевезли у Київ, до національного музею Тараса Шевченка та у відділ рукописів Інституту літератури НАН України.
Текст та фото Романа Маленкова
Музей Тарновського (ХІХ ст.)
