З’явилося це місто 1098 року. Саме тоді Переяславський князь Володимир Мономах (з 1113 року Великий князь Київський) заснував на Острі фортецю для захисту від кочівників – Городець на Острі. Він же побудував у фортеці велику церкву – Михайлівську, один з приділів якої можна і зараз споглядати в Острі. Помилково її називають “Юрієва божниця”. Можливо тому, що після смерті Мономаха Городець перейшов до Володимиро-Суздальського князя Юрія Долгорукого (в 1155-1157 Великого князя Київського). Юрій, укріпивши фортецю, використовував її для контролю за судноплавством по Десні. Крім того, це був опорний пункт князя у його постійній боротьбі з Ізяславом Мстиславовичем за київський престол.
В 1152 році Городець зруйнував Ізяслав (в 1195 році його було відбудовано сином Юрія, суздальським князем Всеволодом), а в 1240 – татаро-монголи. Поселення, що виникло на його місці довгий час називали Старим Остром або Старогородкою, тому що ближче до Десни в ХІV столітті з’явилось нове поселення – Остер. З плином часу ці два поселення злились в одне.
Юр’єва божниця
1356 року Остер підпав під владу литовців. Його зробили центром староства, а в 1538 році на місці старої фортеці збудували замок.
1569 року Остерське староство стало польським. Поляки в 1571 році збудували на березі Десни новий замок. В ньому розмістили 44 гармати та 150 жовнірів.
1649 року, під час війни за визволення, в Острі сформувалась козацька сотня, яка опинилась в підпорядкуванні Переяславського полку. В 1654 році, місто потрапило під владу Росії, а в 1662 отримало Магдебурзьке право.
В другій половині ХVІІ ст. в Острі та на всіх навколишніх землях запанувала козацька старшина.За даними перепису 1766 року в Острі мешкало 2007 осіб, причому козаків було 1086.
Після знищення Запорізької Січі (1775) і загалом козацької влади в Україні в 1782 році Остер став центром повіту Київської губернії, а в 1802 році – Чернігівської губернії.
Зараз Остер є містом районного підпорядкування. Тут мешкає понад 7 тисяч осіб.
Найстарішою пам’яткою Остра (і регіону в цілому) є Михайлівська церква, яку вперто називають “Юрієвою божницею”. Можливо, Юрій Долгорукий і справді молився в цій церкві, але збудував її Володимир Мономах у 1098 році. Це одна з двох десятків пам’яток князівської доби, що “дожили” до нашого часу в Україні. Хоча зараз бажаючі можуть бачити лише один з приділів (абсиду) церкви – це все, що залишилось від величної колись споруди. Але і цього приділу не було б, якби в 1907 році будівлю не законсервували.
Церкву збудували з давньоруських плінф (про це свідчать клейма) та брил пісковику. Татаро-монголи під час нашестя у 1240 році не зруйнували церкву, але обрекли її на занепад. Занепадала вона до XVII століття. Саме тоді її відновили та почали використовувати як діючий храм. У 1753 році блискавка та пожежа зруйнували дерев’яний верх храму. Але це було півбіди. Справжня біда почалася, коли став зсуватись пагорб, на якому стояла церква. Коштів на укріплення пагорба не було, тому на початку ХІХ століття вирішили, що розібрати храм буде значно дешевше, ніж постійно відбудовувати й укріплювати його. І розібрали, залишивши лише абсиду.
Воскресенська церква
Церква стоїть на високому пагорбі, який оточує дуже мальовнича місцевість заплав Остра та Десни. Пагорб, як і церква, є визначною пам’яткою. Археологічною. Тут розташоване городище Городця на Острі.
Михайлівська церква, або “Юрієва божниця” за призначенням не функціонує з початку ХІХ століття, але в Острі є діюча церква – Воскресенська. Цю прекрасну споруду (особисто я був в захваті від неї, та від годинника на її вежі) було зведено в 1845 році. На будівництво виділили кошти купці Павло та Ілля Цилюрикові. Храм звели у класичному стилі та прибудували до нього високу триярусну дзвіницю з годинником.
Також на увагу в Острі заслуговує будинок ХІХ століття, який належав царському генералу, вихідцю з відомої козацької родини, В.К.Солонині. Зараз в цьому будинку розміщено краєзнавчий музей.
Текст та фото Романа Маленкова
Могила засновника чуваської поезії Михайла Сеспеля та радянський будинок культури
