Невеличке село Данівка, що в п’яти кілометрах від Козельця, відоме своїм монастирем. Зараз він має назву Свято-Георгіївський Козелецький жіночий монастир. Заснували обитель в 1654 році, але справжній її розвиток розпочався з 1708 року, коли сюди перебрались ченці з Почаївського монастиря (зараз лавра) на чолі з ігуменом, а опіку над монастирем взяв на себе гетьман Іван Скоропадський.
Свято-Георгіївський монастир
Спочатку всі споруди монастиря були дерев’яними, але в 1741 році розпочалося будівництво мурованого Георгіївського собору. Зведення собору фінансувала козацька старшина, а тривало воно аж 29 років. Собор став головною спорудою монастиря та одним з кращих зразків українського бароко.
Георгіївський собор було освячено 1754 року, а 1756 року у храмі сталася пожежа. Відновлення відбувалося коштом київського козацького полковника Юхима Драгана, садиба якого знаходилася на відстані 5 км від монастиря, у Козельці.
В радянські часи монастир було закрито. Довгий час в ньому містився будинок престарілих. У 1995 році монастир знову відкрили, а в 1997 йому було подаровано православну святиню – відому ікону “Аз есмъ с вами и никтоже на ви”.
Оглянути монастир зсередини нам не довелось – побачивши фотокамеру, нам сказали, що фотографувати “не благословляється” й до монастиря не пустили. Тому “фіксацію” монастирських будівель довелося провести з-за стін. Саме тому ми не зовсім розібрались з розташуванням монастирських споруд і не побачили дерев’яну Воскресенську церкву, збудовану в 1851 році. Але і з-за стін монастир виглядає дуже симпатично і затишно.
Текст та фото Романа Маленкова
