Десь, наприклад, у четвер увечері, Берестечко – еталон українського провінціоналізму. Людей на вулиці катма, ніби їх і немає взагалі. Пробіжить байдужа собака, вітерець хитне хвильку із відображенням церкви, загуркотить ПАЗик до автостанції, у бур’янах, під стінами трьохсотлітнього костьолу, зашурхотить курка. Отаке воно, містечко, яке дало назву найгіршій і найсумнішій битві часів Хмельниччини. Але про битву ми згадаємо іншого разу. Зараз про Берестечко.
Троїцький православний собор, зведений у пам’ять про загиблих у битві козаків у 1910-1914 рр.
Троїцький костьол, зведений у 1711 році, на честь польської перемоги у битві
Мурований стовп – могила князя Пронського. 1596 р.
Назва, найімовірніше, походить від старшого брата – міста Берестя, яке нині Брест в Білорусі. Переселенці із Бересті зробили собі меншенького брата, і стало Берестечко. Є ще одна версія – назва походить від рослини берест, якої колись багацько росло в навколишніх лісах.
Домонгольська історія Берестечка пов’язана із руським містом-фортецею Перемиль, перша згадка про який відноситься до 1097 року. Берестечко було його передмістям. Пізніше воно перетворилось на окреме село, яке переходило від одних власників до інших. У 16 столітті це була власність Боговитиновичів, один з яких, видав свою доньку Федору, за князя Семена-Фрідріха Пронського. Останній перетворив село на місто, але володів ним зовсім не довго – у 1555 році Пронський помер, а його вдова того ж року вийшла заміж у друге. Новим власником Берестечка став Миколай Тшебуховський, який вибив для містечка Магдебурзьке право.
Берестечко у 19 столітті. Зображення із Вікіпедії.
Нині у Берестечку мешкає близько 1700 осіб – це одне із найменших міст в Україні. Найстарішою будівлею у місті є Мурований стовп. Син Семена-Фрідріха Пронського, Олександр, Луцький староста, пустився у кальвінізм, а ще пізніше у його відгалуження – соціанство. Після смерті Олександра соціани звели дивний пам’ятник на його могилі у Берестечку – піраміду, такий собі зіккурат, який селяни назвали мурованим стовпом. Якимось дивом він зберігся від 1596 року. Хоча є багато варіацій, на тему побудови пам’ятника. Дехто із дослідників стверджує, що могила зовсім не Олександра, а його сина.
Недалеко від Мурованого стовпа, у полі, стоїть каплиця святої Теклі. Простеньку будівлю звели у 17 столітті. Перекази розповідають, що колись на Берестечко напали татари (це бувало нерідко) і забрали у полон сільських дівчат та черниць місцевого монастиря. Що там вже сталося – невідомо, але татари вбили жінок, і вистелили їхніми тілами дорогу через болото. Настоятельницею монастиря була Текля.
Найвідомішим епізодом в історії Берестечка була битва 1651 року. В ті часи в місті базувалося польське військо… На честь перемоги над українським військом, поляки постановили звести великий храм. Будівництво почалося аж через півстоліття після битви, у 1711 році. Зводили костьол у бароковому стилі, із елементами рококо. В радянський період тут були різні організації, зокрема сирні цехи, а нині багатовікова будівля покинута, стоїть без вікон і поступово руйнується.
У всі часи більшість населення в Берестечку становили православні українці, які не мали власного храму. Із кінця 18 століття Волинь, входила до складу Російської імперії – православної країни. Але православний храм тут почали зводити лише на початку 20 століття, у 1910 році. В 1914-му почалася Перша світова війна, яка завадила продовженню будівництва. Після завершення війни влада на Волині перейшла до поляків, які, на відміну від росіян, не руйнували храмів, але й поваги до православних великої не мали. Добудову храму, який мався б стати вищим ніж Троїцький костьол, заборонили.
Троїцький православний собор, згідно із задумами архітекторів, повинен був складатись із трьох частин: підземного, основного та верхнього храмів. Верхній храм залишився недобудованим. У 1927 році освятили підземний храм, а ще через 5 років основний храм частково накрили верхами та увінчали хрестами. У 1938 році на рівні стін поставили купол, на рівні зведених стін. Храм присвятили загиблим у Берестейській битві козакам.
В радянські часи у храмі розмістили склад, і лише після 1991 року почалася реконструкція та реставрація будівлі. Нині Троїцький собор є одним із найбільших на Волині. Висота його головного купола – понад 50 метрів. Неовізантійський стиль, модерн і гігантські розміри – гарна пам’ять про загиблих козаків.
Текст та фото Романа Маленкова
