Зимне – село біля Володимира-Волинського, відоме своїм монастирем, який, можливо, найстаріший в Україні. Деякі дослідники вважають, що ця обитель була заснована князем Володимиром Великим ще наприкінці 10 століття, а на пагорбі, поряд із монастирем (там де нині городище) стояв зимній табір Великого князя, звідти і назва – Зимне. Раніше важалося, що перша письмова згадка про Святогірський Успенський монастир у Зимному датується 1458 роком, але зараз вказують, що вперше обитель згадується у «Києво-Печерському патерику» під 1062 роком.
Якщо ви хочете потрапити у Зимненський монастир заради гарної фотосесії, то хочемо зауважити, що зробити її вдасться лише з-за стін обителі, адже за «гарною» московською традицією, фотографувати на території заборонено, за цим слідкує спеціальна охорона. Я пару раз кляцнув, зважаючи на мороз, але потім вирішив ну вас в баню, ставропігійні ви наші – не ви це будували, воно національне, але ладно, з-за стін виходять знімки значно кращі. А ситуація, коли давня руська святиня вважається самим західним форпостом московської патріархії, колись зміниться… Ми фотографуємо давні святині, тому що їх зводили наші предки, а не тому що ними володіє релігійна еліта держави агресора.
Навколо монастиря розкинулася широка заболочена заплава річки Луга, сама ж обитель розташована на пагорбі. Високі стіни та наріжні башти роблять монастир ефектною фортецею. Фортифікаційні функції виконує і головний храм монастиря – Успенський собор. Він входить в систему монастирських мурів й відповідну товщину стін. Збудували храм у 1495 році на кошти князів Чарторийських (тоді ці руські князі були ще православними).
Гіпотетична реконструкція первісного вигляду Успенського собору Зимненського монастиря за Г. Логвином
Зимненський монастир на гравюрі ХІХ ст.
Нинішній вигляд Успенського собору. “Реставрація” 1995 року. За мурами Троїцька церква
В період польського панування в краї Зимненський монастир переживав нелегкі часи й занепадав. У 1682 році ним заволоділи греко-католики, а ще пізніше, у 1724 році, Зимне, разом із монастирем, придбав фанатичний римо-католик, волинський староста Михайло Чацький. В його часи Успенський собор, який мав романо-готичні риси і чотири наріжні бані, набув барокових рис римо-католицького храму з двома банями.
Нового перетворення монастир зазнав вже у 19 столітті, в період російського панування. Його знову перебудували. В часи Другої світової війни в Успенський собор влучило три снаряди, але не розірвалися. Вони і нині стирчать у стінах храму. Вже у 90-ті роки минулого століття монастир віддали вірянам і почалася його реставрація-реконструкція. На думку багатьох фахівців відбудова Успенського собору була зроблена вкрай некваліфіковано і храм набув абсолютно нових псевдоруських (московських) рис.
Зимненське городище, колись тут була зимова резиденція Володимира Великого
Зимненський жіночий монастир нині є досить великим комплексом, який включає келійні корпуси, будинок настоятельки, готель для паломників, старовинні мури, наріжні оборонні башти. Крім Успенського собору в монастирі ще є Троїцька церква, збудована в 1465-1475 роках. Вона стоїть поза межами монастирського двору. Наприкінці 19 століття, в комплексі монастирських печер постала підземна церква Варлаама. Вхід до неї та до печер, розташований поряд із Троїцькою церквою на північному схилі за мурами.
Монастир можна обійти навколо з трьох боків, але гарний огляд відкривається лише з північного боку, від болота. На заході його закривають від «чужих» поглядів монастирські городи оточені високим тином, на сході до мурів впритул підходять сільські хати, а на півдні, де розташований головний вхід, набудували якихось високих стін, так що й надбрамна дзвіниця, перебудована в імперському шатровому (або єпархіальному) стилі, опинилася за муром і функції брами більше не виконує. Вхід розташований у зовнішній стіні ліворуч, відразу за будиночком охорони, яка урочисто повідомляє що «фоторепортажі» у монастирі заборонені.
Текст та фото Романа Маленкова
