Храм у селі Вільховиця (Мукачівський район) виглядав би значно колоритніше, якби не навіс над входом, та ще й бляхою вкритий. Взагалі то, такі невеликі церковки часто мають навіси, щей й із різьбленними колонами, але ото таке, ніби сіно накривати від дощу. Та ще й маківка під бляхою… А взагалі Дмитрівську церкву у Вільховиці можна назвати доволі цікавим представником карпатської школи храмобудування. Я б її взагалі відніс би до готики Мараморошу, хоча видно, що храм зазнав суттєвих перебудов.
Звели церкву в селі Бистриця (за 2 км від Вільховиці) ще у XVII столітті. У 1910 році в Бистриці вирішили будувати мурований храм, тому дерев’яний перевезли у Вільховицю. Нині храм стоїть на бетонному фундаменті (я не дізнався коли храм підняли на фундамент), і це дуже добре, а от бетонні сходи дещо псують загальне враження. Дістатись до церкви дуже просто – у Чінадійовому їдемо на міст через Латорицю, далі ще метрів 300 і праворуч бачимо храм Святого Дмитрія.
Текст та фото Романа Маленкова і Сергія Щербія.
