На самісінькому півдні Албанії, на кордоні із Грецією, на березі Іонічного моря, навпроти грецького острова Керкіра лежить давнє поселення Бутрінті Butrinti. Нині це археологічний музей-заповідник, який є об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО (із 1992 року), а колись, ну дуже давно, це було потужне багате місто, про що свідчать численні залишки будівель, знайдені у 20 столітті: грецьке місто, римське місто, венеційське місто, а ще Бутрінті володіли нормани та турки.
Віварський канал, схожий на широку річку, відділяє стародавнє велике місто Бутрінті, від сучасного невеликого села, із такою ж назвою. Туди немає мосту, але ходить пором. Там стоїть трикутний венеційський форт, в 1999 році також внесений у Список ЮНЕСКО, як частина Бутрінті.
Тут навколо неймовірна природа: купа води – затока, схожа на велике озеро, протока, море, острови, й усе зелене й мальовниче, а на обрії великі засніжені гірські хребти. Уся ця краса й велич є національним природним парком Бутрінті: 800 видів рослин, 246 видів птахів, 105 – риб, 39 – ссавців. Унікальний синтез природи та історичних пам’яток.
Ми приїхали сюди пізно, перед нами зачинили ворота, але на територію музея-заповідника ми все ж потрапили – охоронець виявився вельми привітним, і узяв від нас плату за вхід – ідіть, гуляйте. Тим більше, що на території ще були відвідувачі, які зайшли раніше.
Венеціанський форт
Венеціанська фортеця
Тут є що подивитися – купа античних, доволі симпатичних і гарно відреконструйованих (чи то пореставрованих) руїн грецького, римського та візантійського періодів: амфітеатр, святилище Асклепія, римські терми, залишки агори, римська вілла, гімназіум, баптистерій, з мозаїчною підлогою, залишки базиліки, кілька брам та залишки акрополя. А ще тут мури та башти візантійського періоду, укріплені та добудовані венеційцями.
Поселення було засноване як грецька колонія Коринфу, на острові, який нині є півостровом – море опустилося. Його перша назва була Бутротон. Римляни обнесли місто на острові суцільним високим і товстим муром і перейменували у Бутротум. Всестготи не перейменовували – вони просто зруйнували його у 551 році, але візантійці відбудували – це був значний укріплений торговий центр у провінції Епір. В 14 столітті місто стало називатись Бутрінті, на італійський манер – його захопила Венеція, і зробила однією із приморських фортець. Тоді ж збудували трикутний форт, який нині стоїть за Віварським каналом.
Античні руїни
У 15 столітті Бутрінті захопила Туреччина і місто занепало. Воно залишило межі фортеці, перебралося на інший бік каналу й перетворилося на рибацьке село. Антично-візантійсько-венеціанське місто пішло під землю, і відкопали його лише у 20 столітті – у 1928-1935 рр. Але тривалий час до нього не було навіть дороги з твердим покриттям. Нове життя Бутрінті дав Хрущов, який відвідав Албанію у 1959 році – тоді до Бутрінті проклали асфальтовану дорогу – Ходжа не хотів осоромитись перед радянським генсеком, і екстрено облаштував тут музей. Диктатор багато зруйнував у Албанії, і не був фанатом музеїв, але дещо корисне він все таки зробив, і нині музей-заповідник Бутрінті – найвідвідуваніший туристичний об’єкт країни.
Текст та фото Романа Маленкова
