Тепелена Tepelenë розташована на 35 км північніше Гірокастри. Головною архітектурною пам’яткою цього міста є середньовічна фортеця, перебудована у 18 столітті. Фортеця займає площу 4 га на пагорбі, над долиною річки В’єса. Похмура твердиня нині забудована одноповерховим приватним сектором. Навіть, зважаючи на її гарну збереженість, на кілька оглядових майданчиків, із неймовірними гірськими краєвидами, цікава вона на годину, якщо любите медитувати – максимум на дві.
Крім фортеці, будівництво якої закінчилося у 1819 році, у Тепелені є кілька старовинних вулиць, мечеть, церква, музей – ось і усі архітектурні атракції. Класною пам’яткою є меморіальна дошка, яка нашадує про відвідини міста лордом Байроном. А є ще пам’ятник на центральній площі – паша із Яніни Алі Тепелін. А оце вже цікаво. Не скільки сам пам’ятник, як особистість – поряд із Скандербегом, ця неоднозначна людина, є національним героєм Албанії. Він боровся проти Османів, і вдало боровся, але ж це був справжній монстр…
Згадаймо книгу “Граф Монте-Крісто” Александра Дюма – там падлюка Фернан Мондего відрубує палець мертвому Алі Тепеліну, щоб зняти коштовний перстень. Антигерой Мондего, в очах читачів, зробив героєм пашу із Яніни. Зрозумівши це Дюма вирішив роз’яснити народу, яким насправді був паша, і написав його біографію. Отже…
Алі народився у родині турецького намісника південних областей Албанії, в селі поряд із Тепеленою. Дорослішання Алі позначилося сутичками та суперечками із різними родичами, у яких було відібрано землі. Пізніше, зібравши значні військові сили, Алі пішов проти самого султана, розбивши військо його намісника – Селіма-паші. Згодом він помирився з Портою, підкуповуючи різних чиновників, і сам став пашою. Але правління його було досить автономне – Албанію він зробив майже незалежною.
У 1788 році Алі-паша захопив грецьке місто Яніна, розширивши свої володіння, а пізніше став фактичним володарем всієї Румелії (турецька назва Балканського півострова, який вони вважали східним Римом, Рим тоді називали Рум). Хитро маневруючи між мусульманами та християнами, Алі-паша панував на Балканах до глибокої старості. Постійно змінюючи свою прихильність, він обіцяв вірність і туркам, і грекам, і росіянам, і Наполеону. А от від останнього перейшов на бік англійців. Зрадивши мусульманську віру, Алі-паша прийняв християнство, бажаючи стати справжнім володарем греків. Султан Махмуд ІІ у 1820 році відправив на Балкани велике військо, яке більше року не могло здолати загони Алі-паші. 1 лютого 1822 року Алі-пашу примусили капітулювати і здатись в полон, обіцяючи життя. Але обіцянки своєї, як майже завжди, не дотримали – Алі-паші відрубали голову й відвезли її, напоказ, у Стамбул.
Алі-паша Тепеленський був неймовірно жорстокою людиною, можна сказати – садистом. Його злочини проти людини інколи були наскільки брутальними, що його відлучили за них від Ісламу (після чого він прийняв християнство). Він часто насолоджувався тортурами, адже йому мало було просто вбити людину. Неодноразово він скидав у озеро, зашитих живими у мішки, жінок (чи то наложниць, чи повій, з якими мав зв’язок), винаходив нові покарання для своїх полонених, а одного разу наказав розстріляти ціле містечко – 600 чоловіків, жінок і дітей.
Але албанці шанують Алі-пашу. Йому ставлять пам’ятники, чіпляють меморіальні таблички. Народ пам’ятає його звитяги і забув про його злочини. А радянський фільм «В’язень замку Іф», знятий за мотивами роману Дюма, взагалі показав пашу героєм та мучеником, якого зрадили.
Текст та фото Романа Маленкова
