Австрія. Dürnstein Дюрнштайн
Назву місту дав замок Dürnstein, назва якого складається з двох німецьких слів dürr, що означає «сухий», і stein – «камінь». Замок був «сухим», бо був побудований з каменю на скелястому пагорбі високо над Дунаєм. Сучасне місто (за нашими мірками село) лежить між замком і річкою. Та попри розмір – це одне з найкрасивіших старовинних австрійських містечок. Населення – 867 чоловік! Але Дюрнштайн внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО! Отак от, село зі світової спадщини. Весною повноводний Дунай, пахощі цвітіння розлиті у повітрі і тераси виноградників. Усюди смачне вино та абрикосовий лікер, джем, настоянки. Тут хочеться пожити.
Фортеця прославилася не чудовим видом на Дунай, а тим, що в ній протягом року перебував в ув’язненні легендарний король Англії Річард Левине Серце. Австрійський герцог Леопольд V (кольори його гербу стали національним австрійським прапором не просто так, але це інша історія) схопив його на зворотному шляху з третього хрестового походу. Образи не прощаються – адже саме Річард скинув стяг Леопольда зі стін Акри й встановив свій. Хоробрий австрієць перший видерся на стіну обложеної фортеці, що дуже обурило Річарда.
Ніхто не знав про долю короля. Знаменитий трубадур Блондель – улюбленець Річарда, його вчитель музики і поезії і супутник під час Хрестового походу – кинувся розшукувати короля. У мене тільки питання, де він по дорозі загубився, коли короля брали в полон. Розспівуючи під стінами замків пісню, відому тільки йому і Річарду, він добрався до Дюрнштайна. Трубадур співав, сторожа розвісила вуха, а Річард, почувши пісню, почав йому підспівувати. Так і знайшовся король. Між іншим, Річард не тільки найгірший англійський правитель, хоробрий лицар, але й відомий трубадур і алхімік. Отож легенда, напевно, не така уже й неправдива.
Трубадур подався до Еліонори Аквітанської – матері Річарда. А Леопольд видав англійського монарха імператору Священної римської імперії Генріху VI. 15 місяців провів Річард в полоні в різних містах Німеччини, в тому числі в Шпаєрі, Майнці та Вормсі. Можна робити тур по улюблених місцях Річарда в Німеччині. Улюбленого синочка після суду викупили за 23 тонни срібла (це окрема і довга історія). Правда в Англії вибухнула економічна криза, а Відень обгородився новими стінами і побудували нове місто Wiener Neustadt (Відень нове місто). Між іншим місто під час другої світової фактично стерли англійці. Тут виробляли Messerschmitt та ракети Фау-2. Проте ми ж знаємо, що це була помста за Річарда. Чи не так?
Та, хто зараз пам’ятає Леопольда, і хто не знає Річарда? Навіть пам’ятник поряд з містом на виїзді в бік Weißenkirchen не Леопольду, а Блонделю і Річарду.
Я от про що подумав. Річард носить одне з найкрасивіших ніків у історії -Левове Серце, чи не причина цьому в його дружбі зі співаками? Як вдалося Річарду за відносно короткий час (королем Англії він був десять років, причому з них у своїй країні він провів лише шість місяців) стати однією з найвідоміших постатей Середньовіччя? Річард активно працював над створенням свого іміджу. Він оточив себе численними трубадурами, які оспівували його лицарські чесноти. Його ще часто називали «королем-трубадуром», бо всі його шумні розваги проходили за участі співаків і поетів, яких він обдаровував за пісні на свою честь. Отож чим більше про нього співали, тим більше заробляли співці, і тим більша слава йшла про короля ще за життя. Що ж іще було робити, коли ні Fb, ні Instagram, ні YouTube, а слави хочеться.
Від фортеці XІII століття на високій скелі над містом сьогодні залишилися лише руїни. Під час тридцятилітньої війни її зруйнували шведи. Дивно, але чомусь мені траплялося дуже багато зруйнованих фортець саме шведами (починаючи з нашого Губкова).
Зараз у містечко можна припливти на кораблі, випити смачного вина, і піднятися крутою стежкою до фортеці, з якої відкриваються вражаючі закрути Дунаю.
Австрія. Dürnstein Дюрнштайн Що подивитися у містечку крім фортеці. Приємно просто прогулятися по середньовічних вуличках Дюрштайну. Містечко розтинає від однієї брами до іншої недовга головна вулиця. Від пристані можна вийти в центр по довгих сходах в скельному тунелі, а можна спустися до річки вздовж старих ошатних будиночків.
Між іншим, Дюрнштайн був улюбленим місцем відпочинку Гітлера. Кажуть, Гітлер навіть хотів викупити місто і його околиці у свою власність.
Як і у будь-якому старому місті за кожним рогом тебе чекає якась легенда. Так, приваблює око жовтувато-кремовий будинок з характерними біло-червоними віконницями, що був колись останнім будинком на околиці міста. Він найвищий у місті, бо належав одному з найбільш оплачуваних містян. Вгадаєте кому? Катові. Як і будь-якого майстра цієї професії люди боялися й уникали, а тому йому дозволили побудувати будинок тільки на самій околиці містечка. Тут і зараз хтось живе, а ви б мешкали у цьому будинку?
Найбільший і найголовніший бароковий скарб міста – stift Dürnstein абатство августинців, засноване на початку XV століття. Церква абатства Успіння Пресвятої Богородиці, вірніше її дзвіниця першої половини XVІІІ століття, є найвидатнішою спорудою комплексу. Пофарбована у синьо-білі кольори вона стала символом долини Вахау і розтиражована на всіх фото.
Дюрштайн оточують виноградники, а тому тут просто необхідно заходити й дегустувати одне з найкращих австрійських вин Grüner Veltliner. Рислінг, щоправда, теж просто чудовий. Та ще одна річ буде потикатися своїм яскравим кольором вам на кожному кроці у місті – абрикосові лікер, горілка і джем. За легендою, виноградники завжди були основним заняттям місцевого населення. Проте якось після неврожаю винограду, тобто голодного і сухого року, місцеві задумалися. Чим би вони ще могли заробити, якщо знову буде неврожай. Невідомо кому прийшла геніальна думка, але з Китаю були привезені абрикосові кісточки. Абрикоси чудово прижилися в цьому кліматі й незабаром уся імперія почала їсти абрикоси з долини Вахау, пити абрикосовий лікер і горілку та їсти абрикосові джеми.
З абрикосами пов’язана ще одна цікава історія. Німецькою абрикоси – Aprikose, а ось в Австрії і в долині Вахау діалектна назва – Marille множина Marillen. Свого часу від Австрії вимагали писати літературну назву, але по всій долині пройшли страйки і в долині відстояли традиційну назву абрикосів.
Найбільша краса місцевих краєвидів відкривається від фортеці з видом на місто, Дунай, гори з келихом холодного вина в руці. Вивчіть австрійське «будьмо» – Prost!
І будьте обережні! Мандроголізм – це невиліковно.
Текст і фото Сергія Щербія
