Як Ліхтенштейни у прапраправнуків Святослава Хороброго замок відібрали
Бржецлав Břeclav німецький Lundenburg знаходиться у південній Моравії на шляху з Праги до Відня. Одне з найстаріших міст сучасної Чехії, що не раз змінювало власників, перебувало у складі Австро-Угорської імперії, з 1938 року стало німецьким. Місто довгий час належало Ліхтенштейнам, але після 1945 року чеські комуністи забирають усі маєтності. Нібито несправедливо? А може це нарешті історична справедливість наздогнала Ліхтенштейнів. Адже багато з цих маєтків вони захопили у протестантів під час тридцятилітньої війни XVIІ століття. Хто зна?
Рід Ліхтенштейнів власників бургу під Віднем з’являється в історії вперше в XII столітті. До XVI століття ліхтенштейнські садиби були розкидані по Австрії, Штирії, Моравії і Сілезії. Я у розповіді про Вадуц писав про першого уже не барона, а князя з Ліхтенштейнів Карла. Він мав феноменальне чуття ставити на переможців у роки тридцятилітньої війни. Завдяки простому вибору для протестантів: життя або власність, він накопичив надзвичайно великі маєтності.
Břeclavský zámek дістався Карлу Ліхтенштейну як і багато чого іншого також у цей же час. Він був конфіскований іменем імператора у сімї Žerotína, які очолювали рух моравських протестантів проти Габсбургів. Жеротини (що володіли також замком Бухлов Hrad Buchlov) були засуджені до смертної кари й змушені тікати за кордон. А все чому, бо на відміну від Карла Ліхтенштейна інший Карл голова моравської знаті під час Тридцятилітньої війни Karel starší ze Žerotína водився з усяким непотрібом – гугенотом Генріхом IV наварським, наприклад.
Жеротини – одна з найстаріших і знаменитих дворянських сімей з Богемії та Моравії. Згідно з легендою родина Жеротинів походить від другого сина Святослава Хороброго – Олега, брата Володимира Хрестителя та Ярополка, а тому у їх гербі королівська корона та князівська мантія. Це в наших літописах Олег Святославович загинув молодим і бездітним затоптаний на мості, коли Ярополк прийшов мститися йому за Люта сина свого воєводи Свенельда.
“У РІК 6483 [975]. Коли Свенельдич, на ймення Лют, вийшовши якось із Києва лови діяти, гнав за звіром у лісі, узрів його Олег і спитав: «Хто се є?» І сказали йому: «Свенельдич». І, напавши, він убив його, бо й Олег діяв був лови. І через це постала ненависть межи ними, Ярополком і Олегом, і завжди мовив Ярополкові Свенельд, хотячи відомстити за сина свого: «Піди на брата свойого, і візьмеш ти волость його один.
У РІК 6485 [977]. Пішов Ярополк на Олега, брата свого, на Деревлянську землю. І вийшов супроти нього Олег, і приготувались вони обидва до бою, і коли зітнулися війська, переміг Ярополк Олега. І побіг тоді Олег з воями своїми в город, що зветься Вручий. А був міст через рів до воріт городських, і [люди], давлячи один одного, спихнули Олега з мосту в урвище. І падало багато людей з мосту, і подавили [тут] і коней, і людей».
А от чеська легенда говорить, що у затоптаного Олега Святославовича був син і теж Олег, який втік у Моравію й став родоначальником Žerotínové.
Отак і вийшло, що Ліхтенштейни у XVII столітті забрали замок у родини Жеротинів прапраправнуківі нашого князя Святослава. Але саме Жеротини побудували перший кам’яний замок на місці фортеці князя Бржецлава імя якого носить і місто і замок. Згодом у 1570 році перебудували замок уже відповідно до ренесансної моди з аркадними тосканськими колонами.
Після смерті свого батька, князя Карла Ліхтенштейна, його нащадком став Карл Ейсебіус. На відміну від предків, Ейсебіус не віднімав чужих маєтностей. Свої б до пуття довести, голі стіни живописом завішати. Отже, найбільше його часу віднімало облаштування придбаних батьком володінь та юридична боротьба щодо «законності» операцій з ними. У своїх володіннях він будував палаци і закладав парки, поклавши початок юнесківському комплексу Valtice- Feldsberg і Lednice-Eisgrub. Наступні Ліхтенштейни також віддавали душу і серце саме цим палацам, а замок у Брецлаві було занедбано. На початку 19 століття замок реконструйовали в у романтичному неоготичному стилі, щоб перед сусідами соромно не було. До нього додали конічну вежу, що створювало враження руїни. Він служив місцем полювання, навколо був заплавний парк із пивоварнею та млином.
Зараз руїни замкуу романтично точно не виглядають. Може причина в тому, що власників вигнали після другої світової? Напевно, дитяча травма від італійського дворику у Львові, але люблю ренесансні замки з аркадними галереями.
Так само як і модернові костели. Саме такий красень-костел св. Вацлава стоїть у центрі Бржецлаву. Раніше на його місці стояв бароковий костел, побудований в середині XVIII століття, але під час бомбардування міста в другу світову він був сильно пошкоджений, а потім і зовсім знесений як непотрібний.
Що подивитися у Бржецлаву ще.
У центрі міста стоять поряд синагога і будинок Ліхтенштейнів. Отож Бржецлав є справжніми воротами до найцікавішої памятки Ліхтенштейнів у Моравії – комплексу Леднице-Валтіце.
Трохи далі від центру у Poštorné потрібно знайти неоготичний костел Благовіщення Діви Марії початку ХХ століття. Поряд така ж цегляна, бібліотека, школа і будівлі парафії, побудовані на кошти Ліхтенштейнів.
Учіться мандроголізму в Ліхтенштейнів.
Сергій Щербій – текст і фото
