На самісінькому півдні Греції, на одному із «пальців» півострова Пелопоннес, є невеличке місто Монемвасія Monemvasia (наголос на «ва»). Про нього мало хто знає, адже сюди від Афін 300 км, і частина цієї дороги пролягає гірськими серпантинами, але це місто можна сміливо назвати, одним із найцікавіших у Європі. І це точно найзагадковіше місто Європи. Та ще й батьківщина найкращого вина.
Монемвасія розташована на острові-скелі висотою 130 метрів. Скеля дуже масивна, і коли вперше бачиш її фото – взагалі не віриш, що це Європа – схоже на Південно-Східну Азію. Колись Монемвасія ділилася на два міста – у нижньому, біля моря, мешкали бідніші міщани, у верхньому жили багаті купці. Місто було дуже укріпленим – нижнє місто оточував ряд стін, а от щоб дістатися до верхнього – потрібно було пройти крізь справжній фортифікований лабіринт. Верхня частина була майже неприступна. Майже… Нижнє місто збереглося – це найкраще збережене місто в світі, із візантійською забудовою. Верхнє місто лежить в руїнах. Відновлено лише одну велику церкву Святої Софії, зведену у 1150 році.
У Монемвасії немає жодної сучасної будівлі – все збережені, або реконструйовані будинки та храми візантійського та венеційського періодів. Тут повністю заборонений колісний транспорт – навіть велосипедів немає – автівки залишають біля фортечної брами за мурами. Населення Монемвасії – всього 19 мешканців, але будинків значно більше. Тут все готелі, апартаменти, ресторани, кафе та сувенірні магазини. Це одне із небагатьох міст Європи, де ти повністю переносишся у давні часи. Неймовірний парадокс, що це місто – не туристична зірка світового масштабу. А може грекам воно й не треба?
Острів-скеля Монемвасія. Останнє фото із сайту Monemvasia
Історія Монемвасії – це історія постійних загарбань і руйнувань. Навіть уявити неможливо, скільки раз його руйнували, скільки раз його залишали мешканці, але знову поверталися, й відновлювали. Монамвазія сотні разів відроджувалася, як ота пташка-фенікс. Останній раз це сталося у 1971 році, коли сюди проклали міст з материка, з’єднали скелю із селом Гефіра, і мешканці в чергове повернулися.
Пишуть, що скеля утворилася під час землетрусу у 375 році. Перші укріплення на скелі збудували у 558 році, й тоді сюди прийшли перші мешканці – греки із Лаконії, найсуворішої провінції де всі мешканці були воїнами і мовчунами – лаконічність походить звідси. Саме вони, мабуть, і назвали неймовірно укріплене місто Монемвасія – моне – один, емвасія – вхід – фортеця з одним входом.
Фортифікації Монемвасії
У 746 році місто викосила чума, але його швидко відновили, адже це була потужна база для флоту. Понад сто років її використовували у боротьбі із арабами Крітського емірату. Потім вона боролася із сицилійськими норманами, хрестоносцями, турками, венеційцями і, навіть, албанцями… Сіцилійські нормани називали місто Наполі Мальвазія, а от венеційці, які деякий час володіли містом, говорили просто – Мальвазія. Саме вони почали скуповувати у навколишніх поселеннях прекрасне вино, й відправляти у порти Середземномор’я – так і з’явилося легендарне вино мальвазія. Кілька століть тому рецептура вина була втрачена, але ж назва залишилась – це, фактично синонім прекрасного напою.
Були у історії Монемвазії героїчні епізоди – наприклад, у 1245-1248 рр. місто три роки витримувало осаду хрестоносців Ахейського князівства (в кінці кінців ахейці захопили Монемвасію). А у 1821 році, турецький гарнізон три місяці витримував осаду греків-лаконійців, але останні перемогли і ненависних турецьких окупантів вирізали до одного. Ну а потім місто-фортеця втратило своє стратегічне знечення – почалася ера нарізної артилерії. Монемвасія занепала, мешканці, яким не було більше сенсу жити на скелі, покинули її. Розкішна забудова перетворювалася в руїну, довго, але упевнено. І лише будівництво мосту у 1971 році врятувало це неймовірне місто.
У січні 2020 року ми приїхали у Монемвасію із Спарти. Через гори, по серпантинам, в оточенні неймовірних цитрусових садів – мандарини якраз достигли, ми кайфували від мандрів Грецією. І Монемвасія стала верхом насолоди.
Зупинились ми у селі Гефіра – із Монемвасією це фактично один населений пункт, тільки Гефіра на континенті. Апартаменти наші були із краєвидом на неймовірну скелю та море, а вже зранку ми поїхали на сам острів. Машину залишили біля брами – далі йшов лише піший маршрут. І ми пробули у місті цілий день. Вузенькі вулички-лабіринти наскільки захопили, що ми приїхали у Нафпліон – наступне наше місто, глибокої ночі.
Церква Святої Софії, 1150 р.
Монемвасія повністю оточена стіною. За стіною тільки маяк (будівля 19 ст.). Від самої стіни починаються вулички, які терасами піднімаються вгору. Все дуже затишно і тісно, але ж коліс немає (хіба що будівельні возики, якими возять мішки з цементом – тут багато ремонту й будівництва) – тому ця тіснота видається суцільною романтикою. Жодна автівка фізично не пролізла б у ці вулички, але тут є кілька, відносно великих площ – от цього зовсім не очікуєш.
У Монемвасії велика кількість храмів. Найстаріший із них – церква Святої Софії, стоїть на горі. Її звели у 1150 році. Найбільшим храмом міста є кафедральний собор Розп’яття Христа, який стоїть у центрі нижнього міста. Звели храм візантійці у 1293 році, але у 1697 році венеційці перебудували. Собор настільки тісно оббудований, що зрозуміти його розміри можна лише поглянувши з гори.
До найважливіших пам’яток можна віднести церкви: Панагії (18 ст.), святого Стефана (19 ст.), святої Анни (18 ст.), Пресвятої Богородиці Хрисафитиси (15 ст.), Пресвятої Богородиці Миртидіотіса (1690 р.), святого Миколая (1703 р.). Останні два храми збудували венеційці.
Кілька століть, сукупно, Монемвасією володіли турки, але від них пам’яток майже не залишилося – греки так їх ненавиділи, що все зруйнували. А те що не зруйнували – перебудували. Але і без османської архітектури Монемвасія – казка. А пожити у цьому містечку кілька днів – справжня мрія.
Текст та фото Романа Маленкова.
