Леонардо да Вінчі відвідував Кіпр у 1481 році, під час своєї мандрівки сходом Середземномор’я. деталей мандрівки немає – пів тисячоліття пройшло, але точно відомо, що великий майстер відвідав гірське село Лефкара Lefkara Λεύκαρα, яке на той час (як і нині) славилося виробництвом мереживних скатертин. В самій Лефкарі кажуть, що Леонардо купив одну скатертину, а пізніше зобразив її на столі «Тайної вечері». Ця скатертина, нібито, ще й досі зберігається у Міланському соборі. Що з цього правда – не скажу, але на фресці дійсно стіл застелений скатертиною, а да Вінчі завжди глибоко продумував деталі своїх картин.
Вулички Лефкари.
Може це красива легенда, а може й правда, але навіть ця легенда варта того, щоб відвідати Лефкару – найвідоміше село Кіпра, яке й нині робить мережива, а ще воно славиться виробами із срібла. Я у Лефкарі бував неодноразово, але вперше я сюди поїхав зовсім не заради мережив та срібла, і не через да Вінчі – я тоді ще й не знав, що він бував у Лефкарі. А поїхав я заради колориту та архітектури – а вони тут неймовірні.
Лефкару називають найвідомішим туристичним селом Кіпру. Це дійсно так, адже серед усіх гірських кіпрських сіл, саме тут буває найбільше туристів, для яких тут повно крамничок із сріблом, мереживними виробами та іншими сувенірами, повно їдалень та ресторанчиків, але, в першу чергу, тут повно неймовірних, звивистих, вузеньких брукованих вуличок, закутих у двоповерхову стіну старовинних будиночків, частина з яких, на жаль, вже покинута мешканцями. Вулички ці, то стрімко котяться вниз, то крекчучи пнуться круто вгору – і туристи ж за ними, виходяться, вибігаються, а потім повертаються у центр села, щоб скуштувати кіпрської кухні, закупитись срібними сережками, ланцюжками, хрестиками, та якщо не купити, то хоч помацати, неймовірні мережива, заради яких, приїжджав у Лефкару, сам великий Леонардо. Лефкарітіка – таким терміном називають нині виробництво мережив у Лефкарі та й самі мережива.
Собор Святого Хреста.
Лефкара розташована на висоті 500 метрів над р.м. Хоча село складається із двох частин – нижньої й верхньої – Като та Пано Лефкара. Нижня менша за розмірами, але теж дуже цікава – вузесенькі вулички та п’ять невеликих храмів. Матимете час – обов’язково відвідайте і нижню частину, тому що більшість туристів її проминають, прямуючи відразу до верхньої. Головною пам’яткою Kato Lefkara є візантійська церква Архангела Михаїла, зведена у 12 столітті. Ця невеличка, але напрочуд колоритна (і ззовні й усередині) церковиця, стоїть відразу при в’їзді у село. А головною пам’яткою Pano Lefkara є собор Тіміу Ставру (Святого Хреста) – вважається, що цей храм відвідував да Вінчі, й деякі його декоративні елементи використав у своїх роботах. Храм збудували у 1341 році на кошти королеви Аліси – дружини кіпрського короля Гуго IV. Згідно із легендою, Аліса оніміла, після недостойної поведінки в монастирі Махерас, але знову почала говорити, коли приклалася до Святого Хреста. На подяку Богу за зцілення, королева і збудувала собор, в якому, у великому срібному хресті, і нині зберігається шматочок того хреста, на якому розіп’яли Ісуса. А шматочки того хреста привезла на Кіпр цариця Єлена, ще у 327 році.
Сімсотлітній срібний хрест – головну святиню Лефкари, виносять до людей лише раз на рік – 14 вересня. У цей день відбувається велике паломництво до Лефкари, і не раджу вам потрапити у село саме тоді. Краще відвідати це казкове поселення в будній день, і бажано взимку, коли немає спеки і мало туристів. Із цікавинок Лефкари раджу етнографічний музей, розташований у садибі місцевих поміщиків. І обов’язково обійдіть побільше вуличок – не лінуйтесь – ви отримаєте шалене задоволення, від цього колориту.
Текст та фото Романа Маленкова.
