Неофіт з дитинства хотів бути схимником-відлюдником, але батьки виховували його, як звичайного хлопця, навіть женити надумали. Неофіт страшно перелякався й утік в монастир. У 1152 році, у віці 18 років, він постригся у ченці, і з того часу весь час намагався знайти якусь печеру, чи дупло яке, щоб усамітнитися в молитвах. Надовго. Але йому забороняли, аргументуючи це його молодістю. У 1159 році недалеко від Пафоса, в горах, він знайшов нарешті печеру, в якій раніше жив відлюдник, і сам поселився у ній. Через деякий час він розширив своє житло до трьох печер. Про нього дізнались люди, й почали нести їжу, приходити за порадою і мудрим словом. Неофіт став дуже відомим, тому йому надали ранг священика і змусили взяти учнів. Ось так, за 10 км від Пафосу, з’явився печерний монастир. Сталося це у 1170 році. У 1187 році Неофіт написав монастирський статут, ще через 10 років – видовбав собі нову келію, в якій і прожив до смерті, а помер аж у 1224-му, у віці 90 років, 60 з яких він провів самітником у печерах та одиночних келіях. Неофіт Затворник став першим святим Кіпру. Після канонізації отримав ім’я – Неофіт Кіпрський.
До монастиря від Пафоса 10 км відносно непоганої дороги. Найближчий населений пункт – село Тала, хоча в путівниках обитель приписують до Пафоса. Загалом монастир мало чим відрізняється від більшості скельно-печерних монастирів грецького типу. Печери-келії, кілька храмів, дзвіниця (одна, або декілька), неймовірний затишок та краса природи.
Головний монастирський храм – католікон, або собор – був зведений на початку 16 століття та освячений на честь Богородиці. Цікаво, що на той час Кіпром правили венеціанці, тому собор має вигляд венеціанської базиліки. Головною монастирською святинею є печерна церква, видовбана самим Неофітом. Місце його усамітнення. Там збереглися настінні розписи та фрески, які були створені вже по смерті святого. Вхід до печер платний – 2,5 євро. Ще у монастирі є музей, теж доволі цікавий.
Монастир святого Неофіта дуже популярний серед паломників та туристів, тому найкращий час для його відвідування – несезон. Від Пафоса до монастиря курсує рейсовий автобус.
Текст та фото Романа Маленкова.
