Долучайтесь до нашої мандрівки “Казка західної Румунії”
Іще одне цікавезне місто західної Румунії – Арад. 70% українських туристів взагалі не знають такої назви, а із тих 30%, які знають назву, 25% плутають із Орадею, яка розташована за 120 км, і лише 5% знають місто Арад. Якщо чесно – я теж колись був серед отих 25 відсотків, які думали, що Орадя і Арад – одне й те саме місто – ну це ж треба так схоже називати. Ну а коли запитають де я був – відповідь а Ораді, або в Араді, звучить майже однаково. Але, повірте – Арад і Орадя – абсолютно різні міста. Орадю, я б взагалі поставив би на друге місце за цікавістю у Румунії (на першому в мене Сібіу). Арад трохи менш цікавий, але безперечно це також місто – туристична бомба.
Головна пам’ятка Арада – ратуша. Годинникова вежа ратуші має висоту 54 метри. Баштовий швейцарський годинник відтворює фіксовану мелодію – Oda to Joy Людвіга ван Бетховена. Неймовірну ратушу прекрасно доповнюють сецесійні будівлі Університету та Палацу Ценад (Palatul Cenad).
Державний театр ім. Іоана Славічі
Католицький (угорський) кафедральний собор
Палац культури
Арад – місто на берегах річки Муреш, яке має 160 тисяч мешканців і є центром повіту в області Кришана і Банат. Перша згадка про нього датується 11 століттям. У 1138 році Арад захопив угорський король Бела ІІ, який обезголовив тут 68 впливових мешканців, повністю підкоривши округу собі. З того часу Арад став одним із головних форпостів королівства Угорщина на сході. Його часто руйнували і відбудовували. У 1241 та 1258 роках він впав під тиском монголо-татар. Після цього його фортецю відбудували і значно укріпили.
У 1552 році Арад захопили турки й утримували аж до 1595 року, коли його звільнили трансільванські війська. Потім, аж до 1699 року турки неодноразово місто захоплювали і втрачали. Після підписання Карловицького миру Арад увійшов до складу Габсбурзької імперії.
Вулиці та площі Арада
Відразу скажу – грандіозну фортецю, зведену імператрицею Марією-Терезою у 1765-1783 рр. на півострові Мурешу, ми можемо побачити лише на космічних знімках Гугла – у фортеці нині розміщено військову частину й усі підходи до неї зачинені й охороняються. Крім того, усе обсаджене деревами так, що бастіонів не видно зовсім. Але на знімках видно, що фортеця складається із величезної кількості бастіонів, які формують багатопелюсткову квітку-зірку. Фортеця називається Вобан-Тенаїл (Vauban-Tenaille).
Арад – це свято австрійської сецесії, при чому, здається, що її тут більше, ніж у сусідній, значно відомішій, Тімішоарі, яку називають «маленьким Віднем», за її сецесійну забудову. Крім того, що дивує найбільше – це розміри кам’яниць у Араді, які нагадують скоріше Відень, ніж містечко у 160 тисяч. Для чого і для кого їх будували такими великими і розкішними? Важко сказати. Напевне, у 19 столітті Арад мав неабияке значення для Австро-Угорщини, якщо сюди вкладали такі кошти купці та промисловці. Та і єврейська громада була немаленькою.
Відразу скажу – хочете відразу зрозуміти сутність і масштаби старого Арада – йдіть від Старого Ринку (Piata Veche) по бульвару Революції і вражайтесь розкішною забудовою цього невеликого й маловідомого міста. Впевнений, ви відразу звернете увагу на великий Державний театр ім. Іоана Славічі (Bd. Revoluției 103). Класний неокласицизм, який звели у 1872-1874 роках. Недалеко театру височіє баня римо-католицької катедри святого Антонія Падуанського. Тут всі написи угорською – нині в Араді угорці становлять 10%, але ж тоді, коли храм будували (1904 р.) більшість населення у місті становили угорці, тому й не дивно, що найбільший храм старого міста – угорський.
Сербська православна церква Петра і Павла – найстаріший храм Арада (1698-1702 рр.)
Православний кафедральний собор
Греко-католицька церква
Рухаємося далі бульваром Революції, потрапляємо на Радну площу (Piața Sfatului) – бачимо чи не найгарнішу будівлю Арада – ратушу. Офіційно ратуша називається Адміністративний палац Арада (Palatul Administrativ din Arad). Її зводили за проектом і під керівництвом переможця архітектурного конкурсу Лехнера Одона. Будували три роки (1872-1875 рр.). Стиль – еклектика, яка поєднує в собі неокласицизм, неоренесанс (фламандський) та стиль залів пізнього середньовіччя. Годинникова вежа ратуші має висоту 54 метри. Баштовий швейцарський годинник відтворює фіксовану мелодію – Oda to Joy Людвіга ван Бетховена. Неймовірну ратушу прекрасно доповнюють сецесійні будівлі Університету та Палацу Ценад (Palatul Cenad).
Далі по бульвару Революції ви побачите неоготичний лютеранський костьол, біля якого можна повернути праворуч, а потім ще праворуч, щоб повернутися до Старого Ринку по бульварам Мілея та Драгаліна (blvd. Milea, Dragalina). Тут ми знову побачимо класну забудову 19 століття та ще один архітектурний шедевр – Палац Культури (Palatul Cultural din Arad). Його збудували у 1911-1913 рр. за проектом архітектора Лайоша Шантая. Стиль будівлі – модерновий синтез класицизму, готики, ренесансу. Свого часу це був концертний зал. Його стіни пам’ятають виступи Ріхарда Штрауса.
Якщо ви хочете глибше дослідити Арад – від Старого Ринку ідіть на захід, до Сербської площі (Piata Sarbeasca). Тут стоїть найстаріша церква Арада – православний храм Петра і Павла, який звели у 1698-1702 рр. Прямо на північ від Сербської площі (йдіть по вулиці Ac. Teologica) розташована Кафедральна площа (Piata Catedralei) на якій стоїть головний православний храм Арада – собор Івана Хрестителя, який збудували у 1862-1865 рр. Із Кафедральної площі видно цікаву водонапірну башту, яка схожа на фортечну вежу, але вона обгороджена, до неї не підійти.
У Араді є ще один театр, багацько пам’ятників та пам’ятних знаків, фонтани, парки, а от людей на вулицях дуже мало, навіть у літній вихідний день. Класне місто. Не часто зустрінеш таку суміш провінційності та помпезності.
Текст та фото Романа Маленкова
Дивіться багато фото Арада у нашій фотогалереї
