Ми вже писали про село Будо-Вороб’ї та його церкву. За 10 км від нього є село Рудня-Вороб’ївська, за 7 – Нові Вороб’ї, за 5 – Старі Вороб’ї, а за 20- Вороб’ївщина. А ще в Україні є мінімум 4 села із назвою Воробіївка – якщо ви думаєте, що усе це від якоїсь російської кальки – то ні – ті села усі на заході країни. У Академічному словнику української мови слова “воробей” немає, але є застаріле та діалектне слово “воробець” – його інколи використовував Іван Франко. Будемо важати, що слово “воробей” теж українське, адже в усіх слов’янських мовах воно схоже: польською – врубель, білоруською – верабей, болгарською – врабче, македонською – врабец, штук 7 мов використовує слово врабац. Цікаво, що й не у слов’янських мовах є схожі переклади українського слова “горобець”, наприклад румунською буде vrabie, а албанською – harabeli.
У Старих Вороб’ях збереглася дерев’яна Михайлівська церква. Її збудували у 1897 році втиповому, для того часу, синодальному, або єпархіальному стилі. Але в храмі штамповано-типовою є лише дзвіниця із шатровим верхом. Загалом церкву зводили досить самобутньою і колоритною, якою вона є і нині.
Текст та фото Романа Маленкова, Сергія Щербія.
