У 1768 році, після жахливої зради гайдамаків російськими «братами», передані полякам, схоплені москалями повстанці, були привезені у містечко (нині село) Кодня. Почалася масова розправа. Поляки демонстрували нелюдську жорстокість. Тільки тим, хто підозрювався у допомозі гайдамакам, відрубали праву руку й ліву ногу – мітили, а найчастіше, після жорстоких тортур гайдамаків четвертували, садили на палю, вішали, обезголовлювали. Ян Дуклан Охотський, польський письменник, у своїх спогадах описав страту Івана Гонти – не будемо переказувати цей жах. Керував розправою Юзеф-Габріель Стемпковський.
Курган на могилі гайдамаків.
Більшість інформації про хід роботи трибуналу пізніше було знищено, хоча він працював, за деякими даними, аж 4 роки. Збереглася лише одна Коденська книга, яка містить матеріали про 336 судових справ над гайдамаками. Згідно із цією книгою 218 повстанців отримали смертний вирок: 151 відтяли голови, 57 повішено, 1 посаджено на палю. Але більшість науковців сходяться на тому, що страт було на порядок більше – понад 3 тисячі, адже Кодня посіяла такий страх в українського народу, що до кінця 19 століття ходило прокляття: «А щоб тебе свята Кодня взяла».
Частина страчених гайдамаків поховані у братській могилі, за селом. Частина – невідомо де – в одиночних, та колективних могилах, які вже знайти важко. Нині на кургані за селом меморіал пам’яті гайдамаків. А є у селі пам’ятник Тарасу Шевченку, який бував на могилах гайдамаків.
Єдина архітектурна пам’ятка Кодні – церква Різдва Богородиці, 1841 р.
Містечко із назвою Коденград, попередник Кодні, згадується у письмових документах під 1301 роком. До кінця 18 століття ним володіли Тишкевичі і Сапеги. В 19 столітті власниками села були Коженьовські – можливо, родичі видатного англійського письменника, польського походження Джозефа Конрада (Юзефа Коженьовського). Міхал Коженьовський збудував у Кодні класицистичну муровану церкву Різдва Богородиці, яка нині є єдиною архітектурною пам’яткою Кодні.
Меморіал у Кодні – сторінка пам’яті українського народу. Якщо ви їдете із Житомира на Бердичів – поверніть за дороговказом ліворуч, віддайте данину пам’яті хоробрим гайдамакам. Хоча, що не кажи, а жалобних меморіалів в Україні значно більше, ніж пам’ятників на місцях українських перемог і звитяг.
Текст та фото Романа Маленкова, Сергія Щербія.
