Село Мойсівка розташоване за 20 кілометрів на північ від Золотоноші. Центр сільської ради. Кількість населення – 540 осіб.
У XVII столітті якраз через територію, на якій зараз розташована Мойсівка, пролягав шлях із Правобережжя у Слобожанщину. Шляхом йшли тисячі втікачів від панщини. І ось кмітливий єврей на ім’я Мойся вирішив поставити біля тракту, якраз на половині шляху від Переяслава до Пирятина, заїжджий двір. Таким чином виникла Мойсівка.
У 1796 році власниками Мойсівки стали багаті поміщики Волховські. У селі постала їх розкішна резиденція, зокрема палац, зведений у химерно-ажурному стилі у 1804 році. Ще через чотири роки закінчилося будівництво церкви Петра і Павла – дворового храму Волховських. Церква була зведена у романтичному стилі.
Волховські були дуже багаті й завжди це демонстрували. Вони полюбляли влаштовувати величезні бали, на які з’їжджалися гості з усього краю. Ці бали могли тривати по кілька днів. Саме через ці бали та через французький романтичний стиль маєтку Мойсівку охрестили Лівобережним Версалем.
Влітку 1843 року в гості до Волховських вперше завітав Тарас Шевченко. Поета привіз сюди друг – хрещеник мойсівських поміщиків Євген Гребінка. Після цього Тарас ще двічі бував у Мойсівці.
Постійні розваги та марнотратство призвели до занепаду господарства Волховських. В кінці ХІХ століття вони змушені були розпродати свої землі, але й це не врятувало їх від банкрутства. Тому у 1912 році Мойсівка перейшла у казенну власність. В розкішному маєтку розмістили державні установи та квартири для земських вчителів.
У буремні роки Громадянської війни маєток у Мойсівці було зруйновано. В радянські часи викорчували і розорали парк. Дивом збереглася лише церква Петра і Павла. Вона діяла аж до 60-х років минулого століття. Лише тоді її закрили, й вона почала руйнуватись.
Петропавловська церква у Мойсівці є пам’яткою архітектури національного значення. Її включили у Державну програму “Золота підкова Черкащини”. Можливо саме тому почалася реставрація споруди. Але тривають роботи дуже мляво – за кілька років практично нічого зроблено не було і храм продовжує руйнуватись.
Текст та фото Романа Маленкова (чорновий текст для путівника Черкащиною видавництва “Грані-Т”)
