Перший замок був зовсім не там, де сьогодні стоїть палац Вишнівецьких. Земляні укріплення, що вперше згадуються у 1395 році, були збудовані сином литовського князя Ольгерда, новгород-сіверським князем Дмитром Корибутом на правому березі Горині, на місці сучасного села Старий Вишнівець.
Побудову ж камінного замку на лівому березі річки Горинь завершено у 1640 році воєводою Ієремією Вишневецьким – нащадком Корибутів, які з початку XV почали йменуватися Корибут-Вишневецькими. У 1648 році замок руйнували козаки, а у 1672 – 1675 роках – турки і татари.
По смерті Яреми Вишневецького литовський гетьман та віденський воєвода Михайло Вишневецький побудував у 1720 – 1744 рр. палац, який ми і бачимо зараз. При цьому земляні укріплення частково знесли, частково перепланували. Лише з південного боку залишилися підпірні замкові мури.
У 1744 році після смерті останнього з роду Вишневецьких – Михайла-Сервація, містечко перейшло у власність князів Мнішеків. Єжи Мнішек (1748 – 1806 рр.) значно реконструював інтер’єри палацу. За припущенням, це виконав архітектор П’єр Ришар Тірегальє, який багато працював для Мнішеків у Варшаві. За часів Єжи Мнішека в палаці накопичено колекції великої історичної, художньої та наукової цінності, серед яких прославилася картинна галерея, де були представлені основні європейські художні школи (частина зібрання історичного та портретного живопису, пов’язана з історією України та Росії, згодом перейшла до музеїв Києва та Москви). Зали палацу були заповнені цінними меблями й речами XVII та 2-ї половини XVIII ст., зокрема колекціями зброї, художньої мініатюри, старовинних французьких годинників, стильних меблів тощо. Величезну бібліотеку доповнював значної історичної цінності родинний архів, починаючи з Корибутів. У возовні маєтку зберігалася колекція старовинних карет, серед яких був і візок Марини Мнішек.
В 1787 р. варшавський маляр Вінцент Лесерович виконав театральні декорації для вистав з нагоди відвідання Вишневецького замку королем Станіславом-Августом. В кінці XVIII століття палац був перебудований. У 1852 році Мнішеки продали маєток грузинській княжні Абамелек. Розпочався тривалий період постійних перепродажів маєтку та розпорошення його цінностей. Лише власники В.Плятер і П.Демидов намагалися не тільки зберегти те, що вціліло, але й примножити його. Будівля постраждала під час першої світової війни, відновлено в 20-х роках XX в. за участю архітектора В. Городецкого.
Щодо архітектури палацу, то він збудований у класицистичному стилі. Первісно він був сформований у вигляді окремих корпусів, розташованих навколо великого прямокутного подвір’я з відкритим лише в парк північно-західним кутом. Крила існуючого донині головного корпусу були окремими флігелями, і лише в 2-й половині XVIII століття їх з’єднали з центральною частиною переходами. Фасади, що виходять в курдонер (внутрішній двір), виділені в композиції безфронтонними портиками тосканського ордера, а центральна частина з парадним входом увінчана трикутним фронтоном з пишним ліпленням в тимпані – гербом Вишневецьких.
В обрамлені вікон центрального ризаліту використані елементи французького Ренесансу з окремими рисами пізнішого часу, притаманними творчості французького архітектора Мансара.
На територію садиби ведуть дві брами – арочні і двопілонні, архітектура яких відрізняється з’єднанням барочних і класицистичних рис.
Вигляд палацу із Старого Вишнівця.
Бастіони та мури, які доводять, що це все таки замок.
На нижній терасі розташована Вознесенська церква, збудована у 1530 році, як усипальниця Вишневецьких. Це – невеликий напівдеревяний тридільний храм, до нави якого прилягають дещо вужчі апсида і бабинець.
Біля церкви зберігся невеличкий цвинтар із старовинними кам’яними хрестами. У XVIII здійснено перебудову церкви, а в 1872 – 1873 роках прибудовано муровану дзвіницю і змінено форму бань. У церкві поховані православні предки Корибутів-Вишневецьких. Саме в цій церкві відбулися заручини Марини Мнішек із Лжедмитрієм І (Григорієм Отреп’євим), які мали великий вплив на долі Росії, Польщі та України.
З площадки, де розташована церква, відкривається красива панорама села Старий Вишнівець із руїнами монастиря кармелітів та дерев’яною церквою.
Текст фото Андрія Бондаренка, фото Романа Маленкова.
