Новий Сонч (Nowy Sącz) – місто, центр повіту у Малопольському воєводстві на річці Дунаєць. Для українців воно маловідоме, як туристичний центр, та і взагалі таку назву мало хто у нас знає. Але місто достойне уваги і воно вас здивує, як здивувало воно нас. Неймовірна неоренесансна ратуша, готичні та неоготичні храми, прекрасна забудова історичного центру, законсервовані руїни королівського замку, єврейська архітектурна та культурна спадщина. Цікава мандрівка, як мінімум на півдня, гарантована.
Новий Сонч. Ратуша на площі Ринок, замок та колегіацька базиліка Святої Малгожати.
Новий Сонч (традиційна українська назва Новий Санч) розташований на межі українських етнічних земель із Малопольщею, хоча самі поляки ніяких етнічних земель не визнають. Нині тут мешкає 85 тисяч осіб – це ніби і небагато, але варто зазначити, що до 1998 року місто було столицею окремого воєводства – Новосондецького, яке ліквідували в результаті укрупнення Малопольського воєводства.
Новий Сонч заснований 8 листопада 1292 роком королем Вацлавом ІІ. Уявіть собі – відомо не лише рік, а навіть день, коли заснували місто. Й відразу його назвали Новий Сонч – із назви зрозуміло, що є ще один Сонч, який відповідно став Старим. Він розташований за 10 км від Нового, і знаменитий усипальнею патронки Польщі – Святої Кінги.
Новий Сонч мусів був бути важливим пунктом на торговому шляху до Угорщини. У 1297 році у Новому Сончі збудували костьол францисканів (найстаріша будівля міста), нині він у складі кляштору, на вулиці Петра Скарги – це фактично у центрі міста, хоча центром тут, як і у переважній більшості міст із Магдебурзьким правом є площа Ринок із казковою неоренесансно-необароковою ратушою, збудованою у 1895-1897 роках.
Новий Сонч. Ратуша (1895-1897 рр.)
За часів Казимира ІІІ Великого у 1350-1360 роках в Новому Сончі постав королівський замок, який мав оберігати торговий шлях. В замку розмістилися резиденція міського каштеляна, магістрат та гарнізон.
Замок був сильно пошкоджений під час Шведського потопу 1655 році – його потім відновили. У 1768 році замок поруйнували барські конфедерати – його знову відновили австрійці, після розділу Польщі, щоб влаштувати в’язницю. У 1813 році навесні була сильна повінь, підмило схил і західне крило замку впало у Дунаєць. Пізніше у замку були казарми та військові склади.
Під час Другої світової війни у замку було сховище німецьких боєприпасів. У 1945 році солдати Селянських батальйоні висадили у повітря ворожі боєприпаси – замок було практично зруйновано. Залишились лише фрагменти зовнішніх стін, а у 1950-х відбудували Ковальську вежу.
Новий Сонч. Колегіацька базиліка Святої Малгожати (13-14 ст.)
Існує легенда, про джерело, яке колись било з-під замку. Солдати, які ходили набирати з нього воду, часто зникали. Один із вояків озброївся крейдою, пішов вночі до джерела й намалював навколо себе коло (такий собі Хома Брут). Опівночі із джерела вийшли прекрасні німфи й почали манити вояка – співати та танцювати, запрошуючи до себе в обійми. Але вояк виявився стійким – він ляпнув на красунь святою водою, ті перетворилися на гидких відьом, полетіли і більше не поверталися. Джерело зникло після вибуху 1945 року.
У 16 столітті Новий Сонч був одним із центрів діяльності аріан, які сповідували дитеїзм. Тут була їх громада та школа. А у 1655 році саме із цього міста почалося народне повстання проти шведів, в результаті якого Польщу було звільнено.
Територія Новосондецького графства була анексована Австрією у 1770 році, ще до офіційного поділу Польщі. Новий Сонч почали називати на німецький лад – Neu Sandez. Із австрійських часів у місті зберіглася основна маса старовинної забудови. Австрійський модерн – один із основних стилів у житловій та адміністративній забудові, але найефектнішою будівлею міста, поряд із ратушою, є готична колегіацька базиліка Святої Малгожати, зведена у 13-14 століттях. Пізніше храм добудовували, в результаті чого дзвіниці мають барокове завершення, причому, важко знайти точку, звідки їх видно обидві – тільки здалеку, із площі Ринок. Дуже колоритна будівля храму, з товстелезними стінами та стрільчастими високими вікнами є неймовірним синтезом різних стилів: готику та бароко я ідентифікував відразу, але фахівці пишуть, що є тут ще і рококо, а склепіння храму дуже нагадують модернову неоготику – вони виконані із залізобетону у 70 роки минулого століття.
Новий Сонч. Кляштор францисканів (1297 р.)
Новий Сонч. Руїни замку
Дуже цікавими є великі неоготичні храми – костьоли святих Казиміра, Вавжинця (Лаврентія) та Сердця Ісуса, збудовані протягом 1898-1912 років. Ми побували лише у храмі Сердця Ісуса – решту бачили на фото. До речі, у Польщі сотні неоготичних храмів, зведених на початку 20 століття, тоді на них, мабуть, була мода. Більшість із них дуже цікава, як і костьол Сердця Ісуса у Новому Сончі. Відмінною рисою храму є величезний хрест, який прикрашає (чи то навіть формує) фасад будівлі.
Храм Серця Ісуса будувався в новому районі міста, який називався Залізнична Колонія. Замовником було міністерство залізниць Австро-Угорщини. Будівництво храму, який планувався як каплиця, присвячувалося 50-річчю імператора Франца-Йосипа, а освятили його на честь небесної покровительки дружини імператора Сісі – Святої Ельжбети (у Львові схожа історія). У 1903 році опіку над храмом отримали єзуїти. Із 1925 по 1931 роки велися роботи по добудові і розширенню храму, а у 1937 році він став парафіяльний у парафії Серця Ісуса.
Новий Сонч. Синагога (1746 р.)
Новий Сонч. Костьол Серця Ісуса (1898 р.)
З давніх часів значний відсоток мешканців міста становили євреї. У 18 столітті основна ділянка їх проживання була біля замку, де і постала у 1746 році синагога. Цікаво, що згідно указу новосондецького губернатора Єжи Любомирського, від 1699 року, юдейські храми за висотою не повинні бути вище, ніж найменша церква Сонча. Зрозуміло, чому храм невисокий і доволі простий в архітектурі, хоча й має неомавританські та неороманські елементи. Розташована синагога на вулиці Берка Йоселевича. На її стінах красномовні меморіальні дошки, написані трьома мовами – польською, івритом та ідиш. Вони нагадують про нелюдський злочин фашистів – 25 тисяч євреїв Нового Сонча, знищених у 1939-1945 роках.
Ну і не можу ще раз не згадати про будівлю, яка найбільше запам’ятовується у Новому Сончі – про ратушу та її історію. Перша ратуша в місті з’явилася ще у 15 столітті. Після частих пожеж її перебудовували, як мінімум, 5 разів. У 1611 році її перетворили на двоповерхову барокову будівлю із годинником, а у 1834 році іще раз перебудували. Після страшної пожежі 1894 року безталанна і, здавалося, безсмертна ратуша, нарешті зруйнувалася повністю. Тодішній мер Нового Сонча зініціював будівництво нової будівлі, яка постала протягом 1895-1897 років у еклектичному стилі з елементами неоренесансу та необароко. Архітектором був Ян Перош.
Текст та фото Романа Маленкова
Далі ще трохи Нового Сонча:
