Сотні раз проїжджали ми повз цю білу будівлю із башточкою, прямуючи на захід, у бік Львова. Як і ви, напевно. Але кожного разу, дорогою туди, думалося – це ж на розворот потрібно йти – зупинюся на зворотньому шляху. А на зворотньому шляху, або вже ніч, або треба поспішати… Не спинялися. А ще, я думав, що це, напевне, якийсь відомий об’єкт, адже його бачать щоденно тисячі людей, і моєму здивуванню не було меж, коли виявилося, що школа в селі Березівка – а то була саме школа, майже не відома широкому загалу, та ще й не є пам’яткою архітектури, навіть місцевого значення. Отакої.
Школу в Березівці збудували на кошти багатого німецького купця, колоніста Йогана Ардта у 1911 році. Його батько – Юліан Ардт, який походив із польського Лодзя, хоч і був німцем баварського роду, працював на суконній мануфактурі у фабриканта Тонна, у Рожищі на Рівненщині, і дуже розбагатів. У 1881 році він переселився у Березівку, яка була німецькою колонією. А може він її сам зробив німецькою колонією, купивши величезні землі, та й саме село, створивши тут велике господарство – маєток та фільварок. На початку 20 століття він подарував Березівку (дехто каже, що продав) своєму сину – Юліану, який і виділив кошти на будівництво красивої, модернової земської школи, в якій нині міститься середня загальноосвітня.
Про рід Ардтів непогано написано на сайті “Новини, інфо Житомира”, почитайте.
Ми все таки зупинилися біля школи у Березівці, обійшли, сфотографували. Тоді ми ще не знали, що у Березівці є ще й садибний будинок Ардтів, та залишки кладовища німецьких колоністів. Це ж зовсім близенько до Житомира. Наступного разу знайдемо обов’язково.
Текст та фото Романа Маленкова.
