Про село Ліщинівка, в якому нині мешкає близько восьми сотень осіб, в мережі відомостей дуже мало – навіть рік заснування, або хоча б період, майже ніде не вказується. Лише на сайті сільської школи я знайшов інформацію, що перше поселення тут виникло у 16 столітті. Там ще пишуть, що в селі були церква і шинок, а на початку 20 століття з’явився перший вчитель – Дмітров Євдоким, який вмів читати, писати і рахувати, й узявся навчити цим хитромудрим наукам селян. А у 1927 році в домі капіталіста Жульєна відкрили семирічну школу. Оце так. Що за Жульєн – з’ясувати не вдалося, натомість я дізнався, що у 19 і на початку 20-го ст. (принаймні до 1905 року) Ліщинівкою володіли батько – Генріх, та його син, Казимір, Лозинські. От хтось із них і збудував палац, який потім дістався якомусь Жульєну. А може то був син Казимира? Важко відповісти на це питання.
Отже, у Ліщинівці зберігся садибний будинок Лозинських, щоправда, в ньому важко відразу впізнати панську резиденцію – потрібно обійти ззаду, як хатинку баби Яги у казці, і лише тоді відкриється істина – палац добряче перебудували в радянський період, замаскувавши панський палац під типовий совдепівський барак, хоч і великий (другий поверх надбудували). Шедеврального нічого немає, але заскочити глянути варто – все ж будівлі мінімум понад століття.
У Ліщинівці, мабуть, у тих же Лозинських, часто бував Северин Гощинський – відомий польський письменник, один із засновників польського літературного романтизму. Гощинський народився в Іллінцях, а навчався в Умані, у василіанському училищі. Належить до “української школи” романтизму.
Текст та фото Романа Маленкова.
