Між Верхнячкою та Ліщинівкою, про які ми уже писали, лежить село Пеніжкове. Відносно невелике – півтисячі осіб мешкає, але досить розкидане. Колись тут був великий маєток поміщиків Русецьких, із парком, ставом, альтанками та двома садибними будинками. Якимось дивом обидва будинки збереглися. Хоча стосовно другого є сумніви – можливо то якась господарська будівля. А дехто припускає, що то будинок для прислуги.
Село Пеніжкове виникло у 17 столітті – тут поселилися селяни, які працювали на вирубках лісу. Подумати тільки – біля Пеніжкового колись було стільки ліса, що для лісорубів поселення збудували. Нині навколо поля ліс залишився де-не-де острівцями. А на території маєтку збудували сільські хати – парк теж вирубали, але ставок і сходи до нього збереглися.
Панський садибний будинок.
Усі панські будівлі поміщиків Русецьких перетворили на квартири. Тут живуть люди, колонаду охороняє собака із будкою, навколо розтягнута білизна, яка сохне, пасуться кози, кури в пилюці порпаються. Все виглядає занедбаним і несимпатичним. Головний будинок маєтку має колонаду – місцеві кажуть, що тут жили молоді пани Русецькі, а у будівлі, яку дехто називає будинком для прислуги, мешкали батьки. Частіше бувало навпаки.
Отже у Пеніжковому нині 5 будівель від маєтку Русецьких: три господарські, садибний будинок і будинок челяді (можливо ще один садибний будинок). Така колекція потребує туристів, хоча от стан…
Текст та фото Романа Маленкова.
Будинок прислуги, або ще один садибний панський будинок.
