У Верхнячку ми потрапили під час однієї із краєзнавчих експедицій. Нічого раніше не знали про це селище, навіть не знали, що це селище, а не просто дрібне село. Відразу скажу – Верхнячка порадувала знахідкою, прекрасним зразком українського модерну, творінням архітектора Олександра Вербицького. А ще тут повно старовинних будівель, пов’язаних із цукровим заводом та селекційною станцією. Ну чому ж Україна для українців, як Африка для Лівінгстона та Стенлі – про пам’ятки Верхнячки інформація у інтернеті відсутня.
Контора цукрового заводу, зведена Олександром Вербицьким у стилі українського модерну.
Село Верхнячка з’явилося на початку 17 століття, а перша письмова згадка датується 1646 роком. Спочатку село називалося Яворовцем, і його першим власником був польський гетьман Мартин Калиновський. Коли Яворовець став Верхнячкою – дізнатися не вдалося. У 18 столітті селом володіли Потоцькі, у яких у 1812 році його відкупив Флоріан Ясинський. У 1845 році він звів у селі цукровий завод – один з найстаріших в Україні. 1852-го року маєтності перейшли до Флоріанових синів – Калиста та Ксаверія, які продовжили розвивати Верхнячку. В середині 19 століття в селі мешкало близько 1400 осіб, причому 34 римо-католика.
Цукровий завод, заснований у 1845 році.
Центр селища.
Лаврентій Похилевич писав, що завод завдавав чимало шкоди навколишнім дубовим лісам – їх вирубували, щоб влаштувати поля для буряка. Завод потужно розвивався і приносив немалі прибутки своїм власникам. Але власники хотіли ще більше, тому вирішили зайнятися виведенням кращих сортів буряка. Для цього у 1899 році була створена дослідно-селекційна станція – для неї побудували купу будівель, частина з яких стоїть і нині. А от цукровий завод, якому понад 160 років, нині руїна.
Краєзнавчий музей (в минулому школа).
Першою старовинною будівлею, яку ми, неочікувано, надибали у Верхнячці, був краєзнавчий музей. На початку 20 століття будівлю звели як навчальний заклад – школу або училище. Центр селища має кілька старих будинків першої половини минулого століття. Відразу за центром ми побачили старий неробочий фонтан, кілька скульптур, в тому числі фігуру оголеної дівчини – невже то радянська творчість? Але майже сенсацією для нас став будинок, зведений у стилі українського модерну. Пізніше ми з’ясували, що то контора цукрового заводу. Її збудував архітектор Олександр Вербицький, який був запрошений у Верхнячку для будівництва нових корпусів цукрового заводу на початку 20 століття. Той самий Вербицький, який збудував вокзал у Києві та Національний банк.
Український архітектурний модерн зараз настільки рідкісний, що кожна його знахідка – надзвичайно радісна подія. А ще й якщо це творіння великого архітектора. Ну чому, чому у нас така країна, де будівля Вербицького може бути невідомою і не внесеною ні в які реєстри пам’яток?
Текст та фото Романа Маленкова.
Будівлі селекційної станції.
