Село Добра розташоване за кілька кілометрів від траси Е-95. Має сільську раду. Кількість населення – близько 1 тис. осіб.
Згідно із легендою назву селу дали гайдамаки Івана Гонти. Напившись смачної води у, мабуть, безіменному тоді ще поселенні, вояки вигукнули: “Добра!”. Та це лише легенда. Офіційно ж назву селу дав великий ліс Добра Діброва, який до нашого часу, на жаль, не зберігся.
Перша письмова згадка про Добру датується 1755 роком, але історики припускають, що засноване село було наприкінці XVI століття.
У першій половині XVIІІ століття в Добрій місцеві пани збудували невеликий палац-замок. Під палацом було прокопано два підземні ходи довжиною по 500 метрів. Також було споруджено великі підвальні приміщення, які служили арсеналом та пороховим складом. Будівлю оточував насип із трьохметровим муром.
З часом палац втратив своє фортифікаційне значення. Мури розібрали, палац перебудували – він перетворився у звичайнісінький поміщицький одноповерховий будинок, зведений у стилі пізнього класицизму.
У ХІХ столітті Добра належала Флоріану Осиповичу Ружицькому. Саме цей пан польського походження перебудував палац і розбив навколо парк.
Під час революції 1905 року у добрянському маєтку розквартирували ескадрон північно-кавказьких козаків лезгинської національності, а через шістнадцять років палац привласнили мешканці Доброї. Було зроблено опис панського майна і все “по-братському” розділили.
Зараз палац нагадує “заколочений дом” із відомого дитячого фільму “Гостя із майбутнього”. Всі можливі отвори закриті дерев’яними щитами. Так борються із волоцюгами та злодіями. А підземні ходи, за словами місцевих мешканців, ще й досі існують.
Текст та фото Романа Маленкова (чорновий текст для путівника по Черкащині видавництва Грані-Т)
А ще у Добрій є старовинний цвинтар, на якому зберігся один дуже старий кам’яний хрест, та десяток кам’яних надгробків кінця 19 – початку 20 століття.
