Село Дмитрушки розташоване за 2,5 км від автотраси Е-95 та за 8 км від Умані (на північний схід). Точна дата його заснування невідома, дослідники припускають, що засноване село було у 16 столітті і є ровесником Умані. Відомо, що хутір поряд із сучасним райцентром заснували два брати, одного з яких звали Дмитро. Із часом Дмитро розбагатів, і хутір почали називати Дмитрівським. Пізніше на хуторських землях виникли два села – Дмитрушки Малі й Дмитрушки Старі. Пізніше села об’єдналися в один населений пункт – село Дмитрівське (це сталося у 1842 році).
Тривалий час Дмитрівське належало родині Потоцьких. За участь у польському повстанні землі Олександра Потоцького (сина Станіслава і Софії – засновників «Софіївки») були конфісковані у казну й передані військовому відомству. На цих землях заснували військове поселення. Сільські сади вирубали, нові хати (для військових) почали будувати за чітким плануванням по лініях (нині тодішнє планування у селі не простежується).
Назву Дмитрушки селу повернули у радянський період.
Головною пам’яткою сучасних Дмитрушок є церква Петра і Павла – фактично сестра-близнючка церкви у сусідній Родниківці. Її звели у стилі модерну на початку 20 століття. Раніше на її місці стояв дерев’яний храм, зведений у 1845 році на місці ще старішого.
В радянський період Петропавлівська церква значно постраждала – її дзвіницю та баню було зруйновано. Нині дзвіницю та баню відбудували, і храм знову милує око своїми стрункими обрисами. Хоча загалом стиль церкви типовий для храмів початку 20 століття.
Текст та фото Романа Маленкова
Центр села. Фото кликабельне
