Драбівці розташовані на північ від Золотоноші біля автотраси Золотоноша-Драбів. Центр сільської ради. Кількість населення – близько 1 тисячі осіб.
Державний реєстр нерухомих пам’яток говорить, що в Драбівцях є дві церкви – Миколаївська та Троїцька. Але не шукайте Миколаївську церкву – її тут немає. Вона зараз стоїть у Стецівському музеї архітектури та побуту, що у Чигиринському районі. Церкву перевезли до музею після того, як вона нібито розвалилась. Там її зібрали докупи й тепер вона радує око відвідувачів.
Троїцька церква не розвалилась, але завдяки зусиллям реставраторів перетворилась на прикарпатський храм. Майстри з інституту “Укрзахідпроектреставрація” зробили Троїцьку церкву у Драбівцях “інопланетним елементом” для Придніпров’я. Таких тут більше не знайдеш.
Збудували церкву у 60-ті роки XVIII століття. Після цього вона тричі мандрувала селом – ну ніяк не могли знайти зручне місце. Останній раз церкву переносили у 1905 році.
Неодноразово храм змінював свою зовнішність. Спочатку це була типова тризрубна церква із одним верхом. У 1864 році було здійснено першу перебудову, пов’язану із новими єпархіальними вимогами. Тоді було прибудовано дзвіницю та портики з колонами.
Друга перебудова була здійснена у 80-ті роки минулого століття. Церкві намагались повернути первісний вигляд: прибрали дзвіницю та портики, відтворили первісні перекриття, частково відкрили зруби стін. Але… церква втратила колорит Наддніпрянщини, адже її вкрили різаним гонтом – нетиповим для регіону покриттям. Звичайно бували випадки, коли у заліснених долинах річок Придніпров’я храми вкривали гонтом (найчастіше дубовим), але траплялося це вкрай рідко.
Троїцька церква у Драбівцях навіює полярні думки: дехто вважає, що гонт – це красиво, навіть називає церкву найгарнішою у Наддніпрянщині; інші кажуть, що церква бутафорська й більше нагадує експонат музею архітектури та побуту, ніж справжній храм. Сподіваюсь, ви сформуєте власну думку, відвідавши Драбівці й побачивши Троїцьку церкву на власні очі.
Фото та текст Романа Маленкова (чорновий текст для путівника Черкащиною видавництва “Грані-Т”)
