Глинська пустинь, можливо і не самий, але, напевно, один із найвідоміших монастирів на Сумщині. Це один з небагатьох чоловічих православних ставропігійних (з 1996 року), тобто таких, що підпорядковуються безпосередньо патріарху, а не місцевим ієрархам, монастирів в Україні.
Глинська пустинь, що носить ім’я Різдва Богородиці – досить давній монастир, знавав як піднесення, так і занепад та відродження.
Розташований він у лісах, неподалік від Глухова, а якщо точніше, в трьох кілометрах від села Соснівка.
Назва монастиря походить від маєтку князів Глинських, на чиїх земля заснована пустинь, але все ж багато джерел вказують на 1557 рік.
За легендами, монастир виник на місці знайдення бджолярами у лісі на дереві чудотворної ікони Божої Матері.
У 1689 році святиню приписали до Софронієво-Мовчанської печерської пустині Різдва Пресвятої Богородиці, не менш відомого монастиря. Деякий час монастир був у власності Івана Мазепи. Це сталось у 1703 році з волі Петра І, а в 1764 році монастир отримав самоуправління. Найбільшого розквіту монастир досягає у 19 ст. Тоді серед ченців було багато авторів з богословської літератури, до пустині навіть з віддалених кутків Курської губернії здійснювались багаточисельні хресні ходи. Одну з таких подій увіковічив на своїй картині 1880-1883 років всесвітньовідомий художник Ілля Рєпін.
За радянських часів Глинська пустинь була закрита, головні храми були зруйновані. На території колишнього монастиря рошташовували дитяче містечко, сільськогосподарську артіль, колгосп, промкомбінат. Під час Другої світової війни німецька адміністрація дала дозвіл на відновлення монастиря, ченці поступово його відновлюють. Так було до початку 60-х, але 1961 року ченців остаточно виселили, а пустинь остаточно закривають, все майно та будівлі передають Соснівському дому інвалідів.
За чей час було перетворено в руїни храми на честь Різдва Пресвятої Богородиці (1740 р.), Успіння Пресвятої Богородиці (1763-1889 р.), надвратний на честь Іверської Божої Матері (1781 р.).
В 1994 році почалось відродження монастиря, відбудовуються архітектурні споруди. У 1998-1999 р. побудовані храм-каплиця на честь Богоотця Іоакима і Ганни на місці з’явлення Глинської чудотворної ікони Божої Матері, надвратний храм на честь ікони Божої Матері Іверської, у якому зараз знаходиться Глинська чудотворна ікона. На місці повністю знищених храмів Різдва Богородиці і Успіння Богородиці, постав та освячений 2002 року новий Свято-Микільський храм.
Текст та фото Ігоря Дорожка, Олега Години та Максима Назаренка.
