Рід Курісів має грецьке коріння. До 18 ст. його частина оселилася у Ніжині. Один з Курісів – Іван Онуфрійович Куріс – дуже серйозно себе проявив під час російсько-турецької війни в кінці 18 ст, будучи начальником канцелярії війська Суворова, і навіть одного разу спас полководця від турецького полону. За такі заслуги йому були передані землі на території сучасної Одеської області. Більш відома садиба-палац Курісів знаходиться у селі Курісове (у радянські часи Петрівка).
Село Ісаєве засновано на берегах р. Тілігул у 18 ст. і названо на честь генерал-майора Ісаєва, якому ці землі були передані також за бойові заслуги. Потім їх частину (земель, а не заслуг) викупила родина Гіжицьких. Вони стали сусідами Курісів і взагалі дуже з ними поладили. Ісаєве перейшло до Курісів вже після смерті голови родини Гіжицьких в кінці 19 ст., оскільки його донька була у шлюбі із Іваном Курісом (не тим, що спас Суворова, іншим), а садиба перейшла їх сину – Олександру.
Якщо у Курисові садиба-палац, а точніше те, що від нього залишилось, мав яскраво виражені східні мотиви, то у садибі в Ісаєвому, побудованій на початку 20 ст., переважають елементи європейської архітектури – неоренесансу, неоготики, фахверків і т.д. Родина Курісів у новому палаці майже не жила, оскільки з початком заворушень революційного 1905 року вони прийняли рішення тимчасово переїхати до Швейцарії. Але вийшло не тимчасово… Хоча і було недовге повернення під час Першої світової війни. Зараз нащадки Курісів живуть у Франції. А в палаці функціонує агротехнічний ліцей.
P.s. Село Ісаєве раніше, до адміністративно-територіальної реформи 2020 року, входило до складу Миколаївського району, зараз це вже територія Березівського району. Але все тієї ж Одеської області.
Текст та фото Олега Години
