Не будемо зловживати терміном «місце сили» – мені цей термін не зрозумілий, адже єдиним питанням його можна розчинити в повітрі. Якої сили? Та ну якої, просто сили. Це типу як у Кличка? Отаке. А про Скелі Довбуша кажуть, що то місце сили, як і про гору Тотоха. Навіть порівнювати не хочеться – Скелі Довбуша один із найефектніших та найатрактивніших природних об’єктів України. Щоб сюди потрапити, варто із траси Київ – Чоп, звернути на окружній Стрия у напрямку Болехова, потім їхати до села Бубнище, до якого й приквартировують Скелі, ну а далі вже по дороговказах. Поганенькою дорогою можна дістатись майже до самісіньких скель. Але ми скористалися цікавішим шляхом – з тієї ж траси Київ – Чоп, в ярайоні Нижнього Синьовидного, ми повернули на села Тишівниця та Труханів. Від Труханова до Скель прокладено пішохідний маршрут, під гору, але відносно пологим підйомом, 3,5 км. Цікаво, що із Бубнища ви маєте купувати квиток, із Труханова – безкоштовно.
Якщо ви мешканець Каппадокії – можливо Скелі Довбуша вам здаватимуться чимось банальним. Але ні, вони хоч і схожі, але зовсім інші – тут справжня гірська система а не плато (національний парк Гьореме розташований на плато, на висоті 1000 м), і тут ліс, а не степ-напівпустеля. Тут пісковик та супутні гірські породи (всякі там аргіліти та алевроліти), а у Каппадокії вулканічний туф. Спільного – печери…
Чесно, навіть без печер Скелі Довбуша були б неймовірними. Не плутайте їх із Стежкою Довбуша, яка біля Яремче. Скелі Довбуша фотогенічні з усіх боків, але найкращі світлини ви отримаєте із вершин – нагромаджені скелі понад деревами, на тлі заліснених гірських вершин – супер. Але не лізьте на скелі у взутті без гарного протектора – це небезпечно, особливо після дощу.
Пам’ятка природи Скелі Довбуша входить до Поляницького регіонального ландшафтного парку. Висота скель сягає 80 метрів, розташовані вони на рівні 668 метрів над р.м. Ширина кам’яного пасма 200 м, а довжина – майже кілометр. Назва пов’язана із легендарним Олексою Довбушем, та його загоном опришків, який тут, у печерах, типу колись переховувався.
Скелі Довбуша – загадковий скельно-печерний комплекс, який, на думку Михайла Грушевського, виконував оборонні функції. Це була фортеця, яка із трьох боків була оточена скелями, а із четвертого боку її обороняв насипний вал. У 10-12 століттях тут існувало поселення язичників, які використовували скелі із сакральною метою. Кажуть, що вони мали тут щось, на зразок обсерваторії, і, можливо, саме вони і видовбали печери, яких зберіглося три штуки. Тут ще є пази, в які колись вкладались колоди, видовбана у скелях криниця шестиметрової глибини – вода з неї пішла. Недалеко розташований курганний могильник.
Нехай скелі Довбуша – місцина досить попсова, але їх потрібно обов’язково відвідати, які і розташовані за 30 км Урицькі скелі із залишками фортеці Тустань.
Текст та фото Романа Маленкова, Сергія Щербія
