Однією з особливостей Поділля є кам’яні огорожі. Вони фактурні, своєрідні й додають місцевим селам та містечкам яскравого колориту. Пропонуємо нашим читачам невеличку екскурсію кам’яними парканами Хмельниччини.
Зіньків
Почнемо зі славного Зінькова, знаного своєю знаменитою чорною ковбасою. Чому саме із Зінькова? Бо місцеві огорожі тут найкрасивіші й найсимпатичніші. Якщо в інших місцях паркани переважно складено з простого «ламаного» каміння, то тут – із дуже акуратно обтесаних блоків. Є велика підозра, що це каміння походить із місцевого грандіозного замку, розібраного на будівельні матеріали наприкінці ХІХ ст..
У Зінькові також привертають увагу специфічні тесані кам’яні стовпи, на які колись навішували ворота та фіртки. Подібні стовпи на Хмельниччині звичайні лише в районі Дністра, ближче до Вінниччини, а вже за кілька десятків кілометрів від Зінькова – рідкість. Історики вважають, що крім утилітарної функції, такі опори виконували ще й роль оберегів – традиція тягнеться від дохристиянських часів. Автору доводилося бачити стовпчики антропоморфної форми, навіть зі схематичними обличчями на верхівках, а також відверто фалічні. Фото, на жаль, втрачено разом із великим архівом, коли «гавкнув» вінчестер ноутбука. Але то було в іншому куточку Поділля. Як у Зінькові виник цей «стовпчиковий анклав» – загадка.
Невисокі кам’яні паркани, що тягнуться вздовж вулиць Зінькова, мають навіть власну назву – «фоси». Чи існує така назва в інших селах, невідомо, автор зустрічав її лише тут.
Рудківці
Подібні стовпчики та цікаві огорожі можна побачити й у с. Рудківці.
- С. Рудківці. Тут ще й хата як зі скансену!
У містечку Сатанів на Збручі паркани особливі. До низки кривавих воєн XVII ст. Сатанів був одним із найбільших міст краю, але по тому так і не відродився повністю. В його парканах і досі видно сліди колишньої слави та багатства: кам’яні профільовані балки, деталі давніх споруд і навіть блоки з вибагливим різьбленням.
Сатанів
- Сатанів. Різьблений блок зі споруди 17 століття
Івахнівці
У селі Івахнівці (колишній Чемеровецький район) крім традиційних парканів уздовж селянських обійсть є й Великий Мур, що відділяє село від гір. Перед ним із боку гір ще й прокопано рівчачок. Паркан постав у ХІХ ст. для захисту обійсть від отар овець, які паслися в горах. Його довжина – щонайменше чотири кілометри.
- Івахнівці. Як придивитися під деревами добре видно паркан.
Паркани в с. Кривчик візуально дуже схожі на івахнівецькі, а мальовнича товтрина Грабина на задньому плані лише додає краси.
- Кривчик
Нове Поріччя
У селі Нове Поріччя біля Городка, крім традиційних селянських огорож, є й «Великий Подільський Мур» (назва авторська й жартівлива). Він оперізує пагорб, де колись стояв один із найбільших на Поділлі палацово-паркових комплексів. Стіна заввишки майже три метри мала охоронну функцію – захищала панський парк і палац від небажаних відвідин «селюками». Її довжина – кілька кілометрів.
Мур звели на замовлення дідича села Віктора Скібнєвського – одного з найбільших землевласників Поділля, мирового судді. Користуючись посадою, він випросив у губернатора каторжан для робіт у Новому Поріччі. Годував їх абияк, але примушував тяжко працювати. Тих, хто помирав від виснаження, ховали просто у мурі.
Зубрівці
Огорожі в Зубрівці нічим особливим не вирізняються, але в долині Смотрича вони гарно поєднуються з недобудованим залізничним віадуком 1915 року. У «дуеті» виглядають надзвичайно ефектно.
Кринцилі/Крутилів
Дуже симпатичні огорожі й у селі Кринцилів на Збручі. Колись це було єдине село, але прикордонний Збруч розділив його навпіл.
- Село Папірна, Городоцька громада
Тут поки поставимо крапку… Але продовження обов’язково буде.
Текст та фото: Дмитро Полюхович
