В Сатанові (Хмельницька обл.) відновлюють знамениту фігуру Благовіщення). Про це кореспондент «Україна Інкогніта» випадково дізнався під час поїздки до цього давнього містечка.
Донедавна про цю непересічну пам’ятку нагадувала лише її чимала кам’яна основа яку комуністам не вистачило сил розтрощити, ні технічної можливості кудись вивезти.
- Так виглядав “Петрів камінь” станом на 2019 р. Фото: Дмитро Полюхович
Вкрита бароковим різьбленням та латинськими написами величезна каменюка, що стирчала майже у самому центрі Сатанова, здавна дивувала туристів та наштовхувала на думку про її поважний вік. За популярною донедавна версією, запущеною ще десь у 1970-х роках якимсь місцевим «краєвєдом», камінь встановили на честь перебування у Сатанові в 1711 р. московського царя Петра І (звідси, мовляв її назва). В багатьох краєзнавчих довідниках, та навіть в офіційних довідках (!) каменюку датують взагалі 1555 роком! Правда, звідки взялася така фантастична дата – невідомо.
Насправді пам’ятка набагато молодша й встановлена у 1744 р. – цей рік двічі згадується на її гранях. Через вивітрювання та обростанням мохом і лишайниками дата дійсно виглядала як 1711, звідси й «краєвєдчєская» версія про Петра.
Нагадаємо, що 1744 рік в історії Сатанова є одним з «вузлових». Цього року Софія Чарторийська, уроджена Сенявська, виклопотала у короля Августа ІІІ грамоту, якою в Сатанові запроваджувався щорічний чотиритижневий ярмарок, завдяки чому містечко одразу ж стало чи не головним центром ярмаркової торгівлі в західній частини Поділля.
Перетворення Сатанова на потужний ярмарковий центр змінило все обличчя містечка. Крім зростання добробуту містян це ще й кардинально змінило національний склад містечка. Саме після цього стрімко розростається місцева єврейська громада й «старозаповітне плем’я» починає складати тут абсолютну більшість. Власне саме після запровадження ярмарку Сатанів й перетворюється на «єврейську столицю» Поділля.
Ярмарок, що тривав впродовж доброго місяця, приваблював не лише торговий люд, але й аристократів чи не з усього Поділля, Волині та Галичини. Відповідно, аби не впасти лицем в грязюку перед поважними гостями місто активно причепурилося.
Зокрема 1744 р. провели величезну реконструкцію та перебудову місцевого монастиря. Можливо, що саме аби увічнити знакову для Сатанова подію біля костелу Святої Трійці (знищений 1936 р.) й встановили дуже красиву барокову фігуру Благовіщення. Адже для містечка звістка про королівський ярмарковий привілей дійсно була «благою вістю».
Колону зі статуєю знищили одночасно з храмом, а от масивний постамент – уцілів.
Про саму ж фігуру записана цікава легенда.
В «Історико-статистичному описі» («Подольские епархиальные ведомости», 1862 рік), з посиланням на ксьондза Калинського, розповідається:
Мовляв, у давні часи місцевий панок звабив якусь сатанівську панянку. Подільський «Казанова», вочевидь, керувався відомою істиною: «Обіцяти, не означає побратися». Тож, отримавши своє, він одразу ж забувся про красуню. Ображена екс-дівиця, не довго думаючи, подала позов до суду (як світського, так і церковного). Світський суд присудив розпусника до чималого штрафу на користь потерпілої, а церковний, на знак спокути за гріх перелюбства, наказав шляхтичу-ловеласу встановити зазначену «фігуру». На підтвердження цієї версії ксьондз-старожил посилався на латинський напис «Culpae non pіetatіs opus» (пам’ятник злочину, але не благочестя), що нібито прикрашав колону.
Нагадаємо, що всі розповіді від ксьондза Калинського – то лише місцеві легенди, що не мають нічого спільного з історичною правдою. Відповідно до історії з грішним шляхтичом варто ставитися з великою обережністю. Тим більше, що насправді згаданий латинський напис перекладається: «Гріх – не справа благочестивих». Такий міг бути нанесений на будь-яку сакральну споруду без прив’язки до якогось певного випадку.
Якщо від фігури Благовіщення зберігся хоча би постамент, то від самого храму, біля якого її колись встановили, – лише спогади та кілька світлин.
- Інтер’єри знищеного храму. Фото експедиції Стефана Таранушенко та Павла Жолтовського. 1930 р.
Голова Сатанівської СТГ Альберт Собков років з десять виношував мрію відновити давню сакральну фігуру Пречистої Діви яка здавна вважалася покровителькою і своєрідним талісманом Сатанова. Принаймні автору цих рядків ще в березні 2021 р. він розповідав, що веде переговори з людьми, які можуть відтворити давню фігуру. На щастя уціліло кілька світлин. Хай і кепської якості.
Як повідомив “УІ” телефоном Альберт Собков, – проект поки що незавершений. Зокрема потрібно ще встановити чотири барокові вазони, що колись стояли на рогах каменю-основи та інші деталі. Звісно що впорядкувати підходи тощо.
Як сказав Альберт Іванович, коли все буде готово фігуру урочисто відкриють і освятять.
Що до фінансування проєкту, то очільник громади зауважив, що це кошти неназваного мецената.
Текст та фото: Дмитро Полюхович
