Каньйон річки Смотрич – найцікавіша природна цікавінка не лише Кам’янця, але всього Поділля. Це – глибока вузька долина Смотрича із стрімкими схилами, що сягають висоти 50 метрів. Каньйон у творений течією річки крізь товщу Товтр на території Кам’янця та Кам’янецького району. В каньйоні розташовані унікальні оборонно-гідротехнічні споруди – Польська і Руська брами, передмістя Карвасари під Старою фортецею з дерев’яною Хрестовоздвиженською церквою, Порохові склади, старий павзавод і водоспад. Уздовж каньйону проходить найдовша вулиця старого Кам’янця – Руська.
Над урвищем каньйону розташовані оборонні споруди Старого міста: Верхня польська брама, Гончарська, Різницька і Кравецька вежі, церкви і костели. Каньйон в межах міста перетинать три великих мости – Замковий, Новопланівський та “Лань, що біжить”, а також декілька маленьких місточків і пішохідних кладок. Над каньйоном є декілька оглядових майданчиків, з яких добре видно сам каньйон і Старе місто.
Почнемо огляд каньйону з найулюбленішого місця туристів – Новопланівського мосту, який з’їднує Старе місто та Новий план. Його висота складає 36 метрів і з нього добре видно каньйон і Гончарську башту:
Новопланівський міст над каньйоном:
Річка Смотрич:
Стінки каньйону:
Так каньйон виглядає влітку:
Каньойн навесні:
Але найгарніше тут – восени:
З другого боку мосту – кам’яний олень, символ Кам’янця:
Легенда про оленя пов’язано із заснуванням Кам’янця. Одного дня поїхали брати Коріатовичі полювати на оленів. Але відстав старший брат, щоб коня напоїти, і заблукав… Побачив, як зненацька з-за куща на пагорб вибіг олень. Роги його золотаво виблискували на сонці, а копита були срібні. Забажав князь Олександр зловити оленя, щоб мати славу найпершого мисливця. Олень втікав від Олександра, але, здавалось, ніби він манить князя за собою. Ось олень знов поруч і каже до нього людським голосом: «Сідай на мене, я виведу тебе з лісу. Я довезу тебе до місця, що дасть тобі славу і буде тобі рідною домівкою. Це острів чудовий. Тут давнє місто зруйновано, засипано землею його мури. Ти його відродиш разом із братами і матимеш славу. Там ви будете князювати. Місто буде щасливим. Не жалкуй, що не вловив мене, бо я не олень, я – мрія твоя про удільне князівство».
Довіз олень князя до того острова і залишив там. Князь покликав братів подивитися на острів. Сподобалось його братам це місце, бо острів був скелями захищений. Невдовзі багато майстрів і купців у місто переселилося. І отримало воно назву Кам’янець,тому що з каменю будували, а річку, яка оточувала місто, нарекли – Смотрич. У річку можна було «смотреть», або дивитися, бо вода в ній така чиста, що видно, як риба плаває.
Сусід кам’янецького оленя – орел:
Бронзовий олер стоїть в сквері біля Новопланівського мосту і дивитися на каньйон і Старе місто:
Спустимося сходами, що біля Новопланівського мосту, щоб подивитися каньйон знизу:
Новопланівський міст з каньйону:
Гребля на Смотричі:
Зі стінок каньйону падає невеликий водоспад:
Вулиця Руська – єдина, що пролягає по дну каньйону:
Так каньйон виглядає на півдні Старого міста біля Руськів Фільварків:
Вид в інший бік: Смотрич і казарми фортеці:
В каньйоні річки Смотрич збереглися два унікальних оборонно-гідротехнічних комплекси XV – XVI століть – Руська і Польська брами. Принцип функціонування оборонно-гідротехнічної системи Руської та Польської брам полягав у послідовному перекритті їхніх шлюзів, внаслідок чого каньйон до певного рівня затоплювався водою, унеможливлюючи підступ ворога до міста. Рівень води в каньйоні регулювали за допомогою шлюзів, а також водопропускного отвору в Замковому мості.
На південь від Польської брами в каньйоні можна знайти “Башту на броді” (Башту Захаржевську):
Каньйон, Польська брама та католицький фасад Кам’янця з Польських Фільварків:
Найкраще каньйон можна роздивитися в передмісті Карвасари, що розташувалося під Старою фортецею. 
Дерев’яна Хрестовоздвиженська церква і стіни каньйону:
Смотрич в Карвасарах:
Вид на Карвасари і каньйон з Замкового мосту:
Вид на Смотрич та католицький фасад Кам’янця із Замкового мосту:
Найвищий міст над каньйоном – “Лань, що біжить”. Він є найвищим автомобільним мостом в Україні і має висоту метра. Він є копією моста Шарлоти в Люксембурзі.
З мосту і з місць, поряд з мостом, каньйон виглядає найбльш ефектно:
Над каньйоном біля мосту “Лань, що біжить” встановлено пам’ятник циганській кибитці. Пам’ятник спочатку був встановлений у Києві у Бабиному Яру в пам’ять про циган розстріляних гітлерівцями восени 1941 р.. Пізніше був перенесений в Кам’янець-Подільський і встановлений над каньйоном. Пам’ятник виконано у вигляді кибитки у натуральний розмір з кованого металу, автор пам’ятника- видатний, всесвітньо відомий український архітектор Анатолій Ігнащенко.
Ранок в каньоні біля мосту “Лань, що біжить”:
Ще раз спустимося в каньйон, щоб побачити там декілька цікавих пам’яток.
На півночі Старого міста в каньйоні збереглися будівлі першого в Кам’янці бровару (пивоварного заводу). Бровар був збудований у 1872 році баронесою Евеліною Юній на місці колишньої броварні Йозефа Верницького. Пам’ятка є зразком промислової архітектури епохи промислового підйому.
Перші дві заводські будівлі (північна частина існуючого головного корпусу) – цегляні на кам’яному фундаменті, прямокутні, триповерхові з підвалами. З південного боку до них примикала огорожа. У 1880 р. до південно-західного рогу другої будівлі з боку двору прибудовують цегляне, на кам’яному фундаменті, двоповерхова з підвалами споруда, де розміщувався склад і льох. У 1888 р. будують кам’яний напівпідвальний льодовик, в 1890 році – кам’яну під залізним дахом будівлю для складу і сушки. У кінці XIX – початку XX ст. до західного фасаду складу пристроюють двоповерховий кам’яний житловий будинок під залізним дахом. У 1923 р. в основній будівлі заводу знаходилися наступні відділення: варильне, паровичне, сушарне, комора і солодівня, розливне, бродильне з підвалом, льодовик і склад.
Неподалік від старого пивзаводу в каньйоні є ще одна цікава пам’ятка – порохові склади. Офіційно вважається, що їх збудував військовий інженер і архітектор, комендант кам’янецької фортеці Ян де Вітте у 1778-1779 роках. Проте в літературі зустрічаються данні, що порохові склади були збудовані ще у 1730 році на місці більш старих.
У 1797 році під час ремонту дах над складами був піднятий. У 1834 р. за проектом архитектора Сімеона Учти були проведені перебудови. Схил, що примикав до складів, був підрізаний, огорожа продовжена в південному напрямі і замкнута біля підніжжя схилу. У її західній і східній стінах влаштовані ворота. У другій половині XIX ст. в складах зберігалася нафта, і під час пожежі 1878 р. вони сильно постраждали. На рубежі XX ст. їх стали використовувати під стайні, а пізніше – під складські приміщення, у зв’язку з чим вони були частково перебудовані.
В 1862 р. будівля постраждала від пожежі, яка виникла через спалах нафти. Після ремонту використовувалася під конюшні, пізніше знову під склади. До кінця 1970 –х рр.. використовувались під продовольчі склади підприємством Міськхарчоторгу.
Надпис над входом: “Non incaua futurі” – “Думай про майбутнє”
Порохові склади з оглядового майданчику на Польських Фільварках:
Каньойн біля порохових складів:
Смотрис і млин Ірафа у передмісті Видринка:
Каньйон біля Польських Фільварків:
Каньойн і майже все Старе місто з півдня:
Каньойн і майже все Старе місто з півночі:
Автор – Андрій Бондаренко
