Абсолютно випадково й несподівано знайшлася частина мого фотоархіву за 2011–2015 роки. Серед іншого — підбірка світлин 2012 року з обстеження руїн гуральні, зведеної тодішнім дідичем Городка (Хмельницька обл.) бароном Фрідріхом фон Гейсмаром.
Барон Фрідріх Каспар фон Гейсмар (1783–1848) — одна з найконтроверсійніших постатей серед власників Городка на Поділлі. З одного боку — російський генерал, що нині звучить як тавро; з іншого — учасник воєн проти Османської імперії, яка тоді ще становила загрозу Європі. Водночас він був жорстоким карателем, що придушував повстання Чернігівського полку та польське повстання 1831 року (від поляків, зауважу, незле «відгріб»).
- Генерал Гейсмар бере у полон турецького пашу. Фрагмент виданої у Голандії гравюри. 1828 р.
У Городку він почав господарювати після відставки з війська, коли імператор Микола І впав у слов’янофільство та розпочав чистку армії та чиновництва від німців. Саме тоді барон зробив найбільше для містечка: його коротке господарювання 1830–1848 років вважається «золотим часом» Городка доби царату. Зокрема на березі річки Тростянки, за два кілометри від містечка, він поставив цукроварню, започаткувавши промисловий розвиток міста.
- Це ж кругле вікно станом на 2016 р.
У статті «Вікіпедії» про Городоцьку цукроварню зазначено: «У 1837 році прусський промисловець барон Гейсмар ухвалив рішення про будівництво в містечку Городок Кам’янець-Подільського повіту Подільської губернії Російської імперії цукрового заводу, який побудовано на західній околиці селища і почав роботу в 1839 році».
Цукроварня Гейсмара була однією з найстаріших в Україні (давнішою є лише цукроварня в Бучаку біля Канева, зведена 1822 року коштом князя Юзефа Понятовського).
Поруч із цукроварнею, але на протилежному від неї березі річки Тростянки барон звів нову броварню/гуральню. «Нову» — бо стара існувала ще з XVIII століття, збудована Яном Якубом Змойським. Стояла вона однак на березі Смотрича.
За клеймами на цеглі видно, що броварню й цукроварню зводили одночасно. В обох випадках маємо два типи клейм: «БГ 1836» та «БГ 1840» («БГ» — барон Гейсмар).
Цікаво, що існує з десяток різновидів клейма «БГ 1836» — вони становлять основний масив цегли споруд. Таку цеглу знайдено й у самій історичній частині Городка, зокрема її колись використали при будівництві кузні біля західного в’їзду в містечко.
Велика кількість цегли з датою 1836 свідчить про масштабну підготовку до будівництва, що почалася саме цього року: матеріали виготовляли наперед. Дат 1837–1839 немає, натомість з’являється 1840, де цифра «4» завжди перевернута — наслідок помилки неграмотного майстра. Подібні курйози широко відомі й на інших клеймах того часу, що знаходять на теренах України.
Нечисленні знахідки з «БГ 1839», де дев’ятка дзеркальна, найімовірніше теж належать до 1836 року — просто остання цифра перевернута.
Різновиди «БГ 1836» відрізняються розміром і «почерком» літер: від вибагливого до “курка лапою”.
- Тут літери БГ дуже красиві
Це пояснюється тим, що для клеймування використовували дерев’яні дощечки, які швидко зношувалися, й доводилося вирізати нові. У 1840 році потреба в цеглі вже була меншою, тому й різновидів менше (відомо лише три).
Найбільш унікальна позначка «БГ 1840», знайдена автором на руїнах сусідньої цукроварні, взагалі не є клеймом. Вона продряпана цвяхом чи скапкою! Добре видно, що «дряпальщик» був неписьменним. Він бездумно переніс зображення з дощечки для нанесення клейма (вірогідно зіпсованої). Переніс в дзеркальному відображенні! Правда тут цифра “4” не перевернута, а рівна.
Наразі ця знахідка, як й інші давні цеглини знайдені автором, передано до Городоцького краєзнавчого музею.
За спогадами старожилів, у пореволюційні роки й аж до середини 1960-х тут діяла пекарня. Від 1960-х і до початку 1990-х будівлю використовували як житлову. Сьогодні ж це лише руїна.
Текст та фото: Дмитро Полюхович
