Новоселиця

Новоселицький район розкинувся у лісостеповій зоні на лівому березі Прута в найбільш рівнинній місцині Пруто-Дністровського міжріччя. Адміністративний центр району – місто НОВОСЕЛИЦЯ (8,3 тис. мешканців), зобов’язане своєму виникненню сухопутному торговому шляху, який проходив у ХІІ – ХІV століттях з Галича до Берлада на Дунаї. Вперше Новоселиця згадується в документах у 1456 році, як «Шишківці, де був Юріїв двір», а в 1617 році село значиться як «Шишкеуць біля Пруту, що тепер називається Новоселиця». Вперше поселення виникло на заливній терасі Прута, на північній околиці якого стояла дерев’яна церква. Пізніше, після її руйнації на цьому місці була побудована каплиця, яку було зруйновано після зведення у 1858 році нової кам’яної церкви Святого Юрія.

У 1514 році землі Молдавського князівства, на яких знаходилося поселення, були захоплені турецької Портою, а по закінченню російсько-турецької війни у 1774 році відповідно до Кучук-Кайнарджийської мирної угоди Новоселиця була поділена між двома імперіями маленькою річкою Рокитнянкою: західна її частина опинилася під Австрією, східна залишилася під Туреччиною. Спочатку землі західної частини Новоселиці належали австрійському барону де Зотте, вже знайомому нам по подорожі Заставницьким районом, у в 1782 році – Радівецькому єпископству, а 1788 році ними заволодів молдавський поміщик Кантакузино. Землі турецької частини села належали молдавським поміщикам роду Струз.

У 1812 році після перемоги російських військ над турецькою армією східна частина Новоселиці стала частиною Хотинського повіту Бессарабської губернії Російської імперії, а західна так і залишилася під Австрією до Першої світової війни. Завдяки вигідному географічному положенню у 40-х роках ХІХ століття в Новоселиці проводяться ярмарки і вона отримує статус містечка. З побудовою у 60-ті роки гравійної дороги Чернівці – Липкани та відкриттям паромної переправи через Прут Новоселиця стала промисловим містечком і мала велике торгове значення.

Наприкінці ХІХ століття в містечку знаходилися два шкіряних заводи, олійниця, паровий млин, винокурня, свічко-миловарний завод. У 20-ті роки ХХ століття населення Новоселиці зросло до 10 тисяч жителів, переважна частина яких була євреями. На той час в містечку діяли 10 синагог і тільки дві православних церкви. Тоді ж було побудовано спиртозавод, лісопильню, крохмальний завод, власниками яких були євреї. У 40-х роках Новоселиця стає містом, проте його подальший розвиток зупинила Друга світова війна. Протягом півстоліття після її закінчення місто так і не досягло довоєнної чисельності населення.

Сьогодні Новоселиця – цілком сучасний райцентр з розвинутою інфраструктурою. Нажаль, місто не може похвалитися якимись архітектурними пам’ятками. Найяскрава споруда міста – одноповерхова будівля залізничного вокзалу на північній околиці, збудована у 1905 році у російській частині міста. Саме звідси у 1915 році американський письменник-публіцист Джон Рід почав свою знамениту подорож Російської імперією, а свої враження про Новоселицю він описав в книжці «Війна у Східній Європі».

А старий вокзал в австрійській частині міста не зберігся:

В місті знаходяться дві православні церкви – Святого Юрія (1858 рік) та Успенська (1907 рік). Крім того, поблизу Новоселиці збереглися укріплення Першої світової війни, споруджені генералом Д.Карбишевим.
Церква в австрійській частині Новоселиці:

Тут, по річці Рокитнянка в часи Першої світової війни проходив кордон між двома імперіями – Австрійською та Російською. А сьогодні вона умовно розділяє Буковину та Північну Бессарабію (Хотинщину):

Про ті давні часи нагадує старий будинок митниці на «російському» березі Рокитнянки:

Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джаббаров)                          andy_babubudu