Пантикапей
Безперечно найбільш видатною археологічною пам’яткою Керчі є руїни столиці Боспорського царства – Пантикапея, що розташовані на горі Митридат. Взагалі у давні часи Пантикапей займав вершину гори та її схили, аж до самого моря. Але частина стародавнього міста вже давно зникла під забудовою міста сучасного.
Розкопувати Пантикапей почали у першій половині ХІХ століття. Перші розкопки на горі Митридат пов’язані з іменами відомих російських археологів Дюбрюкса та Стемпковського.
Руїни Пантикапея
Поль Дебрюкс спочатку був французьким військовим, потім доля його занесла у Польщу, де він працював викладачем. У ХІХ столітті Дебрюкс переселився до Росії. Його спочатку призначили начальником Керченської таможні, а згодом Керченських соляних озер. Саме Дюбрюкс першим почав дослідження Пантикапея й першим зняв план міста.
Іван Стемпковський був міським головою Керч-Єнікальського градоначальства. Але крім того він ще був відомим археологом та колекціонером. Стемпковський дуже багато зробив для археологічних досліджень у Керчі. Він ініціював створення археологічних музеїв в Одесі (1825) та Керчі (1826). Колекція античних боспорських монет, зібрана Стемпковським нині зберігаються у Москві та Санкт-Петербурзі.
Наступними відомими дослідниками боспорської столиці були Ашик, Люценко, Веребрюкс, Думберг. На початку ХХ століття Пантикапей досліджував В.В.Шкорпил. Він активно займався вивченням численних підземних галерей, що розташовані під Пантикапеєм. Споруджувались вони переважно як погребальні камери для жителів міста. Але паралельно із Шкорпилом розкопуванням склепів зайнялися грабіжники, які сподівалися знайти під землею скарби поховані разом із заможними мешканцями Пантикапея. І часто знаходили. Але Шкорпил стояв на заваді грабіжникам. Тому у смутний час громадянської війни у 1918 році дослідника убили.
Особливо активно займалися дослідженням Пантикапея у радянський період. Особливих успіхів досяг московський археолог Толстіков, який і після розпаду СРСР продовжував досліджувати боспорську столицю.
Нині розкопані руїни на горі Митридат виглядають досить ефектно. Особливо це стосується колон будинку міської влади – пританею. Але не меншу цінність становлять численні артефакти знайдені під час розкопок. Хоча найцінніші знахідки для Криму втрачені назавжди, оскільки вже давно прикрашають зали Московських музеїв.
Активні дослідження дозволили відтворити минулий вигляд міста, яке у перший період свого існування займало невелику площу. Поступово Пантикапей розширювався, займаючи нові тераси гори. На вершині сформувалося верхнє місто – акрополь. Тут було розташовано царський палац та величні храми. Тут же були розташовані головна торгова площа міста – агора та театр. Житлові квартали міста стояли на терасах й доходили практично до моря. Місто оточували потужні стіни. Акрополь являв собою справжню цитадель з численними баштами.
Мірмекій
Городище античного міста Мірмекій розташоване на східному узбережжі Керченської бухти, у районі, що має назву Новий Карантин. Наукові дослідження городища активно проводяться з 1934 року.
Руїни Мірмекія
Мірмекій стояв на невеликому скелястому мисі поряд із невеличкою річечкою – джерелом прісної води (нині ця річка повністю відведена по трубам). Перші грецькі колоністи з’явилися тут ще у 6 столітті до н.е. Мірмекій існував до 3 століття н.е.
Спочатку засновники Мірмекія жили у землянках, але на початку 5 століття до н.е. в містечку почали зводитись будинки із цегли-сирцю. Поступово поселення розширилося й було обнесене кам’яним муром.
Мірмекій неодноразово зазнавав нападів з боку скіфів. У 1 столітті нової ери місто було майже повністю зруйноване. Його відновлювали майже сто років, але Мірмекій вже ніколи після цього не був значним містом. Тепер це було поселення, що складалося із окремих садиб, часто укріплених потужними баштами. У 3 столітті Керченський півострів спустошили готи. Саме тоді населення залишило Мірмекій і це стало кінцем існування античного міста.
У 8-9 століттях на місці колишнього Мірмекія існувало невеличке село. Генуезці, які прийшли у Крим у 13-15 століттях, збудували тут невелике укріплення, яке повинне було охороняти вхід Керченську протоку. Навколо укріплення з’явилося поселення. На італійських картах воно називалося Пондико.
1834 року, коли Крим вже належав Росії, на мису, що нині називається Карантинний, розмістили портовий карантин. Під час будівництва було знайдено прикрашений барельєфами склеп (можливо мавзолей одного з боспорських царів). Саме тоді почалося нове життя Мірмекія. Античне місто перетворилося на археологічну пам’ятку.
Німфей
Городище античного міста Німфей розташоване на самій південній околиці сучасної Керчі, у селі Ельтиген (Героївське) поряд із мисом Камиш-Бурун. У теплий період року тут постійно працює археологічна експедиція.
Руїни Німфея
Розкопані руїни Німфея виглядають не менш ефектно ніж руїни Пантикапея. Тут є практично цілі будинки з мощеними дворами, провулки, підвали з цистернами для води та винодавільнями, святилища Афродіти, Деметри та кабірів (підземних богів), сходи, оборонні стіни. І все це на фоні моря, а точніше Керченської протоки, на протилежному березі якої видно Таманський півострів.
Місто Німфей було засноване у 6 столітті до н.е. на місці скіфського поселення. Розквіт міста припав на 5-4 ст. до н.е., коли місто було значним центром землеробства. Зерно, яке вирощувалося тут, вивозилося до Греції, торгівля з якою була доволі прибутковою. В місті розвивалися ремесла (особливо гончарне).
Будинки у місті були кам’яними. По периметру його оточував великий мур, залишки якого видно і нині.
Трагічною для Німфея стала середина 3 століття н.е. Саме тоді місто зруйнували готи й воно припинило існування.
В межах Керчі та його околиць археологами відкрито ще три античних міста: Порфеній, Тірітака та Ілурат.
Порфеній розташований в межах Керчі біля сіл Опасноє та Сінягіно. Тірітака також знаходиться в межах міської зони, біля села Аршинцево. Цей поліс лежав на березі моря, а з боку степу його прикривав потужний оборонний мур.
Руїни міста-фортеці Ілурат розташовані біля села Іванівка (18 км на південний схід). Це місто мало потужну оборонну систему з великими фортечними стінами, в’їзною брамою, баштами та підземними ходами. Ілурат був одним з найбільших форпостів Боспорського царства.
Кургани
 |
| Царський курган у ХІХ столітті |
У грецьких полісах традиційним було поховання знатних покійників у курганах – кам’яних склепах засипаних землею. Особливо велика кількість курганів оточувала столицю Боспорського царства – Пантикапей. Пояс курганів простягався по хребту гори. Інша курганна гряда, що нині називається Юз-Оба (Сто Пагорбів), була розташована на паралельному хребті. Значна кількість курганів збереглася і донині. Кожен з курганів містить кам’яну погребальну камеру.
Цеп курганів Юз-Оба простяглася із сходу на захід між Цементною та Солдатською Слобідками та поселенням Аршинцево. Найвидатнішими з відкритих курганів є Царський, Мелек-Чесменський, Золотий та курган Куль-Оба.
Крім того величезну цінність становить склеп Деметри – поховання знатної боспорянки, що відноситься до І століття. На стіні склепу зображено сцену викрадення Кори, дочки богині Деметри, богом підземного царства Аїдом. На стелі вписано погрудне зображення Деметри. Нині для збереження фресок, значно пошкоджених часом і людьми, у склепі потрібно підтримувати спеціальний мікроклімат, тому для туристів він закритий. Але поряд із Великими Митридатськими сходами відтворено точну технологічну копію склепу Деметри.
Царський курган
Царський курган вважається шедевром світової архітектури. Подібних споруд-усипалень немає у жодному грецькому полісі (навіть у самій Греції). Збудували усипальню в 4 столітті до н.е. для одного з боспорських царів династії Спартокідів. Відкрив курган у 1837 році серб Антон Ашик.
Царський курган у ХХІ столітті
В 20-30-і роки ХІХ століття Російський імператорський двір доручив відомим на той час археологам Даміану Корейші та Антону Ашику розкопувати керченські кургани у пошуках скарбів. Корейшу було призначено спеціальним представником імператорського двору з розкопок. І саме він у 1830 році відкрив всесвітньовідоме поховання одного із скіфських царів – курган Куль-Оба (Пагорб Попелу). В кургані Куль-Оба було знайдено велику кількість дорогоцінних виробів із золота, срібла та електра (сплаву золота та срібла). Особливо цінними знахідками стали предмети посуду, що зображали сцени життя скіфів. Антон Ашик, під час відкриття Куль-Оби був одним з помічників Корейші. Але у 1833 році серба призначили директором Керченського музею і він почав власні розкопки курганів. Відтоді Ашик та Корейша стали конкурентами. Розкопки курганів велися ними в гонитві за цінними знахідками. Наукова мета в цих розкопках майже не простежувалася. В таких умовах Ашику дуже пощастило, що він першим дістався великого кургану, розташованого у поселенні Гаджи-Мушкай (нині частина Керчі – Аджимушкай). Кілька років найняті Ашиком робітники намагалися потрапити всередину гробниці. У 1837 році їм це вдалося, вони відкрили вхід. Яким же було здивування відкривачів, коли виявилося, що курган давно розграбований. Але Ашик все рівно не розчарувався у знахідці, адже він відкрив одну із найвеличніших грецьких гробниць.
Дромос Царського кургана
Висота насипаного пагорбу Царського кургану – 17 метрів. Всередині курган складається із усипальні та довгого викладеного із рустованих плит 36-метрового коридора – дромоса. Погребальна камера стоїть на скелі. Вона майже квадратна (4,39*4,23м). Стіни складаються із 10 рядів кладки, на рівні 5-го ряду вони поступово переходять в ступінчасто-кільцеве склепіння. Перехід квадратної камери в кругле перекриття не має більше аналогів в усій античній архітектурі. Висота камери майже 10 метрів.
Дромос має неоднакову ширину, а стіни його непаралельні. Таким чином будівельники досягли ефекти, коли здається що відстань від погребальної камери до виходу значно більша ніж є насправді, а від входу у дромос до камери – навпаки менша. Зроблено було це спеціально, адже греки вважали що шлях до загробного світу близький, але вихід із нього здається дуже далеким.
Склепіння Царського кургана
Усі блоки склепу і дромосу викладені насухо, без в’яжучого розчину.
Нині Царський курган є досить популярним туристичним об’єктом Керчі. Розташований він у Аджимушкаї, неподалік від Музею Аджимушкайської оборони. Ціна за вхід є чисто символічною.
Мелек-Чесменський курган
Цей курган розташований майже в центрі Керчі, поряд із автовокзалом. Вчені припускають, що ця гробниця була зведена у 4 столітті до н.е. для дитини одного з боспорських царів, адже під час розкопок у склепі було знайдено дитячий скелет.
Мелек-Чесменський курган
Висота насипної частини кургану 8 метрів, а його діаметр – 200 метрів. Вхід до кургану – своєрідний портал, увінчаний великим фронтоном (фронтон збудований у 1870 році). Гробниця складається із дромосу (довжина 9 метрів, ширина – 1,38) та квадратної в плані погребальної камери (3,7*3,7 м). Гробниця складена із кам’яних блоків і плит без будь-якого в’яжучого розчину.
Золотий курган (Алтин-Оба)
Цей курган був унікальною гробницею, адже він, на відміну від решти курганів був насипаний не із землі, а з бутового каменю. Його облицьовували підігнані велетенські кам’яні блоки (циклопічна кладка), а форму він мав не конусоподібну, а сферичну. В висоту курган мав близько 20 метрів, а в діаметрі – близько 85. Це була кам’яна гробниця, яка дивувала усіх своєю величчю.
У 19 столітті Золотий курган неодноразово намагались відкрити, сподіваючись знайти в його надрах незліченні скарби. Дійшло до того, що командуючий керченським гарнізоном генерал Розенберг наказав закласти вибухівку й підірвати курган. Вибух практично зруйнував облицювальний мур та оголив кам’яне “тіло” кургану. До скарбів генерал так і не дістався.
Дромос Мелек-Чесменського кургана
Розкопки того, що залишилось від кургану у 1832 році розпочав Даміан Карейша. 35 робітників два тижні розкопували вхід до дромосу, який мав довжину 18 метрів і закінчувався крутим уступом, адже підлога погребальної камери була розташована на триметровій глибині. Погребальна камера була круглою і мала діаметр 6 метрів. Стіни були ступінчастими й закінчувались склепінням. Висота погребальної камери становила 13 метрів (погребальна камера Царського кургану має 10 метів). Але курган виявився абсолютно пустим. Його розграбували за сотні років до відкриття його Корейшою.
Керченська влада дозволила розбирати курган на будматеріали і до 70 років ХІХ століття він був майже повністю розібраним. Нині від Золотого кургану залишилось кілька частин, які можна побачити поряд із Феодосійським шосе.
