Собор Іоанна Предтечі
 |
| Собор Іоанна Предтечі у ХІХ ст. |
Безперечно головною архітектурною пам’яткою Керчі є собор Іоанна Предтечі. Тривалий час вважали, що цей храм був зведений у 10 столітті, але не так давно, під час реставраційних робіт на одній з колон храму було знайдено напис, який свідчить про те, що собор звели на два століття раніше. “Тут покоїться раб Божий, син Георгія. Представився місяця мумія 3 (дня) часа 10 (в літі) від Адама 6260 (від Р.Х. 757)”. Науковці пояснюють, що на місці собору стояла базиліка, від якої й було взято мармурові колони для нового храму. Але крім колон, підтвердженням більш давнього походження храму є амфори 8-9 століть, які використані у кладці в якості голосників. Відповідно, новий собор зводився в кінці 9 на початку 10 століття, але з матеріалів більш старого храму. Тому нині вважається, що собор Іоанна Предтечі веде своє літочислення з 8 століття. Офіційно він є найстарішим в Україні християнським храмом, і одним з найстаріших у Східній Європі.
Собор Іоанна Предтечі у ХХІ столітті
Храм Іоанна Предтечі нині складається з двох частин – старовинної і нової, яка була прибудована у 19 столітті. Старовинна частина храму відноситься до типу хрестово-купольних культових споруд поширеному у Візантії. Вона збудована із білого вапняку що чергується із пласкою коричневою цеглою – плінфою. Тому храм виглядає смугастим. Подібна кладка характерна для більшості візантійських храмів.
У 14 столітті татари, які захопили Крим, прийняли іслам, і дуже ймовірно, що храм Іоанна Предтечі перетворили на мечеть. Пізніше генуезці, знову зробили храм християнським.
Нове життя собору почалося після захоплення Криму Росією. У першій половині 19 століття церкву було розширено. У 1845 році за проектом архітектора Дігбі до церкви прибудували західний притвор з невеликою дзвіницею, а у 1896 році до собору прибудували північний притвор. Ці добудови повністю змінили зовнішній вигляд храму.
В радянський період у храмі був музей, але 1990 року його знову повернули вірянам. Нині це головний собор Керчі.
Великі Митридатські сходи
Найцікавішим об’єктом для туристів у Керчі є Великі Митридатські сходи. Нині цей витвір архітектурного мистецтва має 432 сходинки, що ведуть на вершину гори Митридат. Будівництво сходів велося з 1833 по 1840 роки. Автором проекту був архітектор Александр Дігбі. Тоді налічувалося 214 сходинок й вели вони до колишнього музею старожитностей. Сходи, декоровані фігурами грифонів та великими вазами, були найбільшою прикрасою міста.
Великі Митридатські сходи
Під час Кримської війни Керч зазнав обстрілів. Тоді було зруйновано музей та частково сходи. Ще більших руйнувань зазнала пам’ятка в часи Другої Світової війни. Але вже у 1944 році сходи частково відновили та більш ніж удвічі збільшили. Відтоді вони ведуть на вершину гори, до обеліску Слави.
Успенський костьол (1840 р.)
Крім вище перерахованих у Керчі ще є багато архітектурних пам’яток. Тут є старовинні культові споруди більшості основних релігійних конфесій. На вулиці Пушкіна збереглася мечеть Джума-Джамі мусульманської общини “Шарк”. Ця будівля, зведена у першій половині 19 століття, На Ціолковського 6 ось уже півтора століття стоїть (і функціонує) синагога. На вулиці Театральній з 1840 року стоїть Успенський костьол (нині у споруді вживаються римо-католицький костьол та греко-католицький храм Святих Володимира та Ольги), а на вулиці Володі Дубиніна старовинна вірменська церква Рештакапетац (Святих Архангелів). А ще у Керчі є ряд старовинних православних храмів: церква Александра Невського (1887), Ірининська церква (19 ст.), Афанасьївська церква (19 ст.).
Вірменська церква Рештакапетац – Святих Архангелів (ХІХ ст.)
Афанасіївська церква (ХІХ ст.)
Вулиці центральної частини Керчі формувалися протягом 19 – першої половини 20 століття. Вузенькі вулиці та провулки вражають своїм азіатським затишком. Щільна одно- та двоповерхова забудова, кам’яні мури, старовинні в’їзди та брами, внутрішні дворики. Більшість будівель на цих вулицях становлять архітектурну цінність але не включені у реєстр пам’яток. Хоча очевидно вони від цього не страждають, адже це, як і колись, переважно житлові будинки, про які піклується не держава, а самі мешканці.
Ірининська церква (ХІХ ст.)
Церква Олександра Невського (ХІХ ст.)
Синагога (ХІХ ст.)
Мечеть Джума-Джамі (XVIII ст.)
Читайте також:
