Хмельницька область

В сучасних межах Хмельницька область існує з 22 вересня 1937 року. Вона межує: на сході – з Вінницькою, на заході – з Тернопільською, на північному заході – з Рівненською, на півночі – з Житомирською, на півдні – з Чернівецькою областями. В області працює Подільська регіональна митниця, у Хмельницькому аеропорту діє пункт пропуску через державний кордон України. Площа 20,6 тис.кв.км, що становить 3,4% від території України.

Адміністративний центр – місто Хмельницький. Область складається з 20 адміністративних районів, 6 міст обласного підпорядкування (Кам’янець-Подільський, Нетішин, Славута, Старокостянтинів, Хмельницький , Шепетівка), 7 міст районного значення, 24 селищ міського типу, 1414 сільських населених пунктів. Станом на 01.01.2002 чисельність населення становила 1426,5 тис. осіб.

Культура Хмельниччини унікальна. Вона ввібрала в себе не тільки духовну спадщину українського народу, а й, внаслідок історичних обставин, російського, польського, єврейського, вірменського, молдавського народів. Серед найцікавіших об’єктів слід відзначити національний історико–архітектурний заповідник «Кам’янець», державний історико–культурний заповідник «Межибіж», державний історико–культурний заповідник «Самчики». Область багата на середньовічні пам’ятки оборонної і церковної архітектури — замки, фортифіковані церкви, костели і палаци.

До природних рекреаційних ресурсів Хмельниччини належать розташовані в сприятливих кліматичних умовах мальовничі краєвиди, лісові масиви, а також джерела мінеральних вод, на базі яких розвивається санаторно-курортне господарство області. Важливим рекреаційним об’єктом є національний природний парк «Подільські Товтри».

ajax spinner
Сатанів

Сатанів

Це подільське містечко я завжди відвідую із великим задоволенням. Так, у травні 2019 року я тут побував вже втретє. За 9 років, поки мене тут не було, змінилася хіба що оборонна синагога. Її відреставрували, і вона вже не виглядає так архаїчно, як колись. Все інше: замок, костел, міська брама, старий єврейський кіркут, величний, але маленький […]
Ілляшівка. Палац Букара. Фотозвіт

Ілляшівка. Палац Букара. Фотозвіт

Про цей палац ми вже писали на своїх сторінках. Зараз просто фотозвіт.
Зубрівка. Недобудований віадук

Зубрівка. Недобудований віадук

Чомусь цей віадук більшість дописувачів у мережі вперто ставлять у Панівці, але це інше село – Зубрівка. Невеличке – всього півсотні мешканців, але окреме. І називають віадук Зубрівським. Із Панівців сюди треба зробити гак, або йти пішки по долині ріки. Це мався бути міст, який сполучив би російську залізницю із автро-угорською, й пустив би потяги […]
Дунаївці. Український модерн

Дунаївці. Український модерн

Про Дунаївці ми вже писали ось тут, але хочемо окремо сказати про представника українського модерну у Дунаєвцях – колишній народний дім. Текст Андрія Власенка із сайту “Сад українського модерну”. Прибудову до класицистичного палацику Красинських у Дунаївцях бачило немало шанувальників архітектури, одначе писали про неї якось побіжно, коротко і зневажливо, як про щось сучасне і невартісне. […]
Дзеленці. Палац Залевської

Дзеленці. Палац Залевської

Дзеленці – невелике село у Хмельницькому районі. Кількість населення – близько п’ятисот осіб. Головною пам’яткою Дзеленців є дуже симпатичний палац графині Залевської. Хоча Залевська була одним із чергових власників, а почав будувати палац у 1832 році її дід – Давид Білінський. В радянські часи до палацу прибудували корпус технікуму, чи то палац зробили корпусом технікуму. […]
Гриців. Палац Грохольських

Гриців. Палац Грохольських

Вперше про Гриців згадується в історичному акті від 1547 року, коли він належав князя Збаразьким і знаходився у заставі ( в презиску) в 200 копах грошей (600 карбованців) у Богохвала Івановича Лабунського. У 1547 році, 29 жовтня за наказом короля Сигизмунда Августа, староста Кременецький Щасний (Фелікс) Герцик, Петро Михайлович Семашков, Іван Хребтович присудив Б.І.Лабунському тимчасове […]
Гвардійське. Фельштин

Гвардійське. Фельштин

Текст із Вікіпедії: Гвардійське (до 1946 року — Фельштин; пол. Felsztyn; Fulsztyn) — село в Україні, центр Гвардійської сільської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області. Засноване Миколаєм Гербуртом як містечко Фельштин (Фельдштин) у 1584 році. Засновник містечка — галицький підкоморій Миколай Гербурт — мав чеське походження та прибув на Поділля з польсько-німецької Сілезії. Родове гніздо […]
Водички. Палац Залєських

Водички. Палац Залєських

Ось що пише про Водички Вікіпедія: Точна дата заснування Водичок невідома. Водночас першою згадкою про поселення можна вважати 1545 рік. Так, у книзі «Stare osady w ziemi kamienieckiej» польського історика ХІХ століття Казімежа Пуласького сказано, що саме в 1545 році Водички разом з деякими іншими селами відійшли у володіння до Анни Свірчової або, як тоді […]
Віньківці

Віньківці

Нинішні Віньківці – центр району в Хмельницькій області. Населення – трохи більше шести тисяч. Перша згадка про містечко датується 1493 роком – тоді це було село із 14 димами (фактично дворами) і запис цей у подимному податковому списку. Ось що пише про Віньківці Вікіпедія: Містечко Віньківці розташоване в гористій місцевості на р. Калюсик на Поділлі. […]
Божиківці. Палац Колонна-Чесновського

Божиківці. Палац Колонна-Чесновського

Божиківці – село у Деражнянському районі. Тут мешкає близько тисячі осіб. Вперше село згадується в “жалувальній” грамоті польського короля Владислава 1436 року, коли він передав село Петрові Одровонджу, згодом у реєстрі 1493 року і в грамоті короля Сигизмунда 1539 року. Дерев’яний храм у Божиківцях був споруджений у 1777 році в ім’я святої Параскеви, але парафія […]
Білогір’я

Білогір’я

До 1946 року Білогір’я називалося Ляхівці. Заснували їх у 1441 році. Це було містечко, яке у 1583 році отримала Магдебурзьке право. Назва Ляхівці походила від польського поселення, яке було в цій місцевості – його називали Ляхівські двори, ну а потім стали Ляхівці. Власниками містечка був рід Сенют, які спочатку були православними. У 17 столітті один […]
Адамівка. Оборонна церква

Адамівка. Оборонна церква

Адамівка – досить велике село, розташоване у Віньковецькому районі. Тут мешкає понад 1100 осіб. Головною пам’яткою села є мурована Покровська церква, зведена у оборонному стилі. Будівництво Покровської кам’яної церкви завершилось у 1773 році. В 1994 році прибудували дзвіницю до західного фасаду. Храм був зведений як типовий подільський храм 16 століття. Покровська церква – це споруда, […]
Білецьке. Садиба Жураковських

Білецьке. Садиба Жураковських

Село Білецьке нині входить у Шепетівський район і розташоване за 50 кілометрів від районного центру. Кількість населення – близько 450 осіб. В письмових документах вперше зустрічається під 1583 роком. Було у власності родини Білецьких, пізніше ним володіли Острозькі та Любомирські. У 19 столітті і до 1917 року власниками села були Жураковські. Село Білецьке та землі, […]
Полонне

Полонне

Полонне – дуже старе місто. Перша згадка про нього відноситься до 996 року, а заснували його ще раніше. Назва походить від архаїчного слова полонь – відкритий, не порослий деревами, простір. Схожі слова поляна, полонина або оболонь. Хоча є ще версія про походження назви міста від слова полонити (брати в полон), але вона менш популярна. У […]
Ізяслав. Руїни

Ізяслав. Руїни

Ми вже писали про славне місто Ізяслав, з його численними пам’ятками і численними руїнами. То була стаття Романа Бречка. Зараз просто фотоогляд величних і ганебних руїн Ізяслава. Палац Сангушків  
Підлісний Мукарів. Шедевральна неоготика

Підлісний Мукарів. Шедевральна неоготика

Поділля, Дунаєвецький район, село менше 1000 мешканців, тотальне бездоріжжя… Але є костел – неперевершений шедевр неоготики. По ньому можна сміливо вивчати ази готичної архітектури. На Поділлі іноді трапляється готика та якісна неоготика: Лосяч, Скала-над-Збручем, Чортків, Бар, катедра в Кам’янці. Але щось подібне шедевральне є хіба що в Озерянах. Поруч з Підлісним Мукаровим – Маліївці – […]