В десяти кілометрах на захід від села Гвардійське, або історично Фельштин, на Хмельниччині, з його чудовим та відомим поцінувачам архітектури костелом Святого Войцеха, знаходиться село Жучківці. Інформації про нього та його пам’ятки в мережі дуже мало, і вся вона розрізнена. Довелося «зшивати» клаптиками, щоб мати якусь цілісну картину, але все одно проріхи досить значні. Перша згадка про село датується XVI ст., було там колись поселення Жучок, звідси й переінакшена назва. Певний період XVIII-XIX ст. це було спадкове село графа Міхала Єжи Вандаліна Мнішека, польського коронного маршала, який володів на Проскурівщині загалом десятьма населеними пунктами. А на 1905 рік маєток вже належав якомусь пану з Журавських. Як саме звали цього пана Журавського, так і не знайшов, проте відомо, що в 1917 році маєток був розграбований більшовиками. В тому числі й двоповерховий будинок, який зберігся до сьогодні, щоправда, в жалюгідному стані. Будівля кремезна, важка, прямокутна в плані. Моє припущення, що початково вона виглядала інакше, з прибудовами, фронтоном, барельєфами та маскаронами, можливо, з портиками й колонами. Коли дивлюсь на будівлю, мені ввижається, що саме так і було. На сайті місцевої школи сказано, що будівля 1927 року була відремонтована і в ній облаштували школу, семирічка тут існувала до 1966 року. Зараз будівлею ніхто не переймається, станом на 2015 рік, коли були зроблені світлини, у вікна можна було всередині побачити шкільні приналежності та інші речі ще радянського періоду. Є у мене підозра, що з того часу нічого не змінилось. На тому ж сайті школи написано, що будівлі біля 150 років.
Садиба Журавських
Також з пам’яток в селі є мурована Свято-Михайлівська церква, 1895 року. Це вже третя. Минулі дві попередниці були дерев’яними. Згідно даних Подільського єпархіального історико-статистичного комітету за 1901 рік, перша відома церква тут була з 1740 року, друга на місці старої збудували у 1777 році. У 1840-х роках храм занепав, і його закрили до 1864 року, коли зробили ремонт, а за вісім років прибудували й дзвіницю. Нова мурована церква вже стоїть 128 років, ремонт тут робили 2005 року, до 110-річчя. Тому в мережі можна бачити світлини храму в різні часи з різним кольором фарбування. Церковно-приходська школа існувала в селі з 1885 року, тобто виникла ще при попередньому храмі.
Отже, робимо висновок, що будівля панського маєтку є старішою за будівлю храму щонайменше на 20 років.
Цікаве спостереження. На старому цвинтарі біля церкви є надгробок Єфросинії Феофанівни Сніжинської, що була дочкою псаломщика та померла 1906 року у віці 20 років. На момент побудови церкви, тобто у 1895 році в Жучкинцях вів служби священник Ферапонт Шероцький, а адресу він мав у Фельштині. А от у Фельштині в цей же час служив отець Григорій Сніжинський. Можна робити версії про родинні зв’язки цих духовників, але без якихось доказів не буду.
Взагалі, про цвинтар треба сказати окремо. Стара частина розкидана по місцевості, заросла чагарями так, що в окремих місцях без мачете не обійдешся. То тут, то там проглядаються верхівки хрестів. Що характерно, ті надгробки, до яких все ж можна приступитись, мають абсолютно чіткі надписи, час на них не вплинув. Більшість оглянутих поховань – початку ХХ ст., напевно є й більш старі, віку церкви, але десь в непролазних кущах. Багато поховань з прізвищем Костоправ, майбуть воно було поширене в селі. Окремі хрести дуже незвичної форми, я таких раніше не бачив – короткі бокові та верхній промені хреста з трьома широко розгорнутими пелюстками кожний. Начебто пісковик, хоча грунти тут більш чорноземи та іноді суглинок.
Можливо, хтось зацікавиться історією села, посидить в архівах та зможе написати про нього більш докладніше. Сподіваюсь на це. Тим більше, що в Хмельницькому архіві є щонайменше метрична книга жучківецької церкви аж за 1751-1797 роки.
Текст та фото Ігоря Дорожка
