Епіграф: “Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем”
(Псалом 117:22)
Історія знахідки цієї реліквії до певної міри містична і сповнена дивовижних та символічних збігів. 2017 року, коли вже було майже завершено будівництво нового приміщення для Городоцького краєзнавчого музею (G-MUSEUM) і тривало впорядкування майданчика перед ним, сталося велике диво!
- Як виявилося ці камені дуже непрості!
Подія, як видається, була невипадковою. Бо власне й сам сучасний музей в Городку то є Велике диво! У якому ще райцентрі (ну добре, наразі колишньому) є така музейна споруда, від початку зведена саме як МУЗЕЙ і таке модернове музейне обладнання всередині? Нагадаємо, навіть у столиці остання споруда збудована як музей, була відкрита щойно 1982 року – це Музей Лєніна, сьогодні тут Український дім. Музей Історії Києва, нагадаємо, базується в будинку, який від початку проектувався і будувався як торгово-офісний центр. Таким дивовижним подарунком Городок завдячує меценатам – сім’ї науковців і бізнесменів Миколі та Галині Гуменюкам. Микола Іванович, нагадаємо, – родом з Городоччини.
Мабуть сама земля Поділля, вирішила доповнити це Музейне Диво і зробила щедрий подарунок як оновленому музею, так і його меценатам (у якості подяки за щедрість). Можливо не обійшлося й без Божого провидіння. Бо дійсно якийсь дуже дивний збіг…
Під час земляних робіт було відкрито рештки старої дороги, яка була засипана ще десь у 1960-х роках. Біля дороги було знайдено бордюри. На одному із них виявили латинський напис. Тобто для бордюру комуністи колись використали блоки з якогось із зруйнованих ними храмів.
Нагадаємо, що в одну із ночей 1936 року комуністична влада висадила у повітря всі сакральні споруди міста (крім 2-х цвинтарних капличок). Вибухами були розтрощені костели св. Анни та св. Станіслава (початок і кінець XVIII ст. відповідно) та храм св. Олександра Невського (перша половина ХІХ ст.). Дерев’яну ж синагогу XVIII ст. просто спалили.
На жаль єдині слова, що можна прочитати, – «Cernis pro…» (перекладаються з латини, як «Ви можете побачити/ви бачите») мало про що говорили. Були й окремі нечитабельні літери.
Від початку виникла версія, що знайдений блок із написом походив з костелу св. Станіслава. Враховуючи, що той стояв одразу через дорогу від музею та місця знахідки – досить логічне припущення.
Сама ж знахідка несла одразу цілу низку сенсів:
- Реліквію Городоцькому краєзнавчому музею подарувала сама подільська землі при будівництві для нього нової споруди.
- Це реліквія була явно пов’язана з одним із знищених римо-католицьких храмів. Це особливо важливо, враховуючи, що третина жителів Городка – поляки та римо-католики. До цього про знищені костели нагадували лише фотографії.
- Це був би експонат, який наочно показував вандалізм та варварство режиму російських більшовиків. Зруйнованих храм перетворили на дорожній бордюр. Теж дуже важливо як наочний приклад, особливо для школярів!
Знахідка була відмита, відчищена і, не без участі автора цих рядків, урочисто занесена до майже збудованого нового приміщення музею…
Менше ніж за тиждень її викинули на вулицю як непотріб і блок із написами більше року валявся біля бічного входу до G-MUSEUM. Водії фур, які привозили будматеріали для внутрішніх робіт та новітнє обладнання для закладу, – підпирали історичними каменюками колеса.
Згодом, перед відкриттям G-MUSEUM, реліквію все ж прибрали від дверей (бо виглядало неохайно). На щастя все ж не викинули на смітник, а кинули під бічною стіною музею, де вона стоїть і досі та вже й мохом поросла. На фото, зауважимо, добре видно, як реліквія виглядала в 2017, коли щойно потрапила в руки музейників, і як – сьогодні…
Автор цих рядків неодноразово звертався до співробітників G-MUSEUM, що артефакту минулого там не місце, але це сприймалося ними як черговий прояв «булінгу» невігласом фахових спеціалістів-музейників.
Тим часом загадкова каменюка не давала автору цих рядків спокою. Цікаво ж було дізнатися, що ж насправді подарувала G-MUSEUM подільська земля, і що саме співробітники музею визнали невартим експозиції «інноваційного» та такого що немає аналогів закладу.
Про немає аналогів – правда. Приміщення та музейне обладнання, які подарували меценати Гуменюки дійсно неймовірний інструмент. Але ж його ще потрібно уміти використовувати!
І що це за реліквія таки поталанило з’ясувати!
- Костел св. Анни. Стрілочка вказує на меморіальну таблицю
Артефакт дійсно має відношення до одного із зруйнованих костелів Городка. Але не до сусіднього з музеєм (і місцем знахідки) костелу св. Станіслава. Це реліквія, при чому не аби яка, а знакова, походить з набагато більш давнього костелу св. Анни, що постав ще 1732 року!
Дотепер про той храм нагадували лише світлини Стефана Таранушенка і Павла Жолтовського з експедиції Харківського музею українського мистецтва. 1930 р. та підмурки зруйнованої дзвіниці цього храму.
Власне саме ці світлини і пролили світло на загадку реліквії, знайденої за дивовижних обставин під час будівництва нової споруди для G-MUSEUM.
Зокрема одна із світлин зафіксувала вигляд головного входу знищеного храму із розмішеною над ним меморіальною таблицею.
Латинський текст сповіщає:
«D. T. O. M. Ad majorem gloriam divinissimae matris verbi parenti atque sancti Ioannis Baptistae fundatoris patroni hoc opus quod cernis propos sibili peculiorum suorum aere t[e?]mplis elemo sinis ex struxit admodum reverendus Ioannes Moledlinski Anno d[omi]ni 1732 do die 25 augusti.»
У перекладі:
«Для Бога вТрійці найкращого і найвеличнішого. Для більшої честі Пресвятої Богородиці, Матері Слова і святого Йоана Хрестителя – покровителя фундатора, цю справу, яку ти бачиш, споруджену, згідно з можливостями своїх засобів та щедрою фундацією збудував превелебний отець Ян Молендзінський. Року Божого 1732 дня 25 серпня».
Власне саме цю фундаційну таблицю, присвячену зведенню костелу св. Анни, комуністи й перетворили на дорожній бордюр, а знівечені більшовиками рештки реліквії, співробітники музею згодом викинули з «інноваційного» як непотріб.
Варто зазначити, що атрибутація цієї реліквії для збереження історії Городка є знаковою. Костел св. Анни колись був не лише найдавнішим (станом на ХХ ст.) мурованим храмом міста. Саме до цього костелу колись перевезли з Кам’янця-Подільського знамениту на все Поділля чудотворну ікону св. Антонія Падуанського, якого вважають небесним покровителям Городка. Саме тут вона впродовж тривалого часу й зберігалася, аж доки не була перенесена до костелу св. Саніслава, а пізніше, після знищення храмів, до цвинтарної римо-католицької каплички, на місці якої наразі стоїть новий храм св. Станіслава єпископа і мученика. Нагадаємо, що саме завдяки цій знаменитій іконі костел нещодавно підвищили до поважного статусу Санктуарію. І шлях до цього Санктуарію почався від дверей костелу св. Анни. Дверей, які колись прикрашала меморіальна таблиця, понівечені більшовиками рештки якої досі валяються під стінами G-MUSEUM.
Автор все ж сподіваються, що після того, як нарешті з’ясувалося походження та значення реліквії, артефакт знайде своє місце в експозиції. Якщо ж такі «неіноваційні» речі G-MUSEUM непотрібні, то може варто передати його до Санктуарію св Антнія, де реліквія, без щонайменшого сумніву, займе найпочесніше місце поруч із знаменитою іконою. Тим більше, що артефакт навряд чи зареєстрований в музеї офіційно.
P.S. Чому це відкриття зробив «аматор», а не фахові співробітники G-MUSEUM на чолі із куратором закладу кандидатом історичних наук Сергієм Щуром, залишається відкритим. Питання чому музейний заклад, який завдяки меценатам Гуменюкам має потенціал стати знаним на всю Україну та навіть Європу музеєм і досі залишається практично невідомим за межами Хмельниччини, є риторичним….
Текст та сучасні світлини: Дмитро Полюхович
Історичні фото: Стефан Таранушенко і Павло Жолтовський. Експедиції Харківського музею українського мистецтва. 1930 р.
