- Творіння “Подільського Піросмані”
Надзвичайно приємно коли ініціатива «Україна Інкогніта» по дослідженню старовинних цвинтарів України знаходить на місцях не лише розуміння з боку місцевої влади, але спонукає її до дії. Зокрема у липні цього року експедиція команди «УІ» побувала у дуже привітному та цікавому місті Городок, що на Хмельниччині та дослідила кілька старих сільських некрополів на теренах Городоцької громади. У селі Лісоводи, до речі, тоді було знайдено унікальний кам’яний хрест-надгробок, який досі залишається нерозв’язаною загадкою для істориків.
Власне сам по собі хрест, досить тривіальний для надгробків середини ХІХ ст. цієї частини Поділля. Загадковими є продряпані на його поверхні позначки паломників у вигляді різноманітних хрестиків (усього 17 шт.). Такі прочани, зазвичай, залишали у святих місцях, на знак їх відвідин та для підсилення молитви. Подібних графіті на хрестах-надгробках більше немає ніде.
- Лісоводи. Хрест з графіті від паломників
Досить цікавими виявилися хрести на цвинтарі с. Радковиця, тієї ж Городоцької громади.
«Ідею дослідження старовинних некрополів Городоччини ми виношували вже давно, – каже начальник відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міськради Олег Федоров. – Але все відкладалося на потім. Певною мірою саме завдяки команді «Україна Інкогніта» ми розпочали реалізацію давньої ідеї. Значна роль у старті цього проекту міського голови Неоніли Андрійчук, яка особисто йому сприяє».
Проект поки що усталеної назви немає. Робоча: «Могили предків». Планується обстежити всі старовині некрополі Городоччини – українські, польські, єврейські. Мета – дослідити та показати яскраву багатонаціональну та поліконфесійну історію та культуру краю, що має сприяти злагоді в українському суспільстві.
«По завершеню ми плануємо організувати низку фотовиставок, – каже Олег Федоров. – Спробуємо випустити також і фотоальбом. Звісно, що висвітимо все у мережі інтернет та медіа. Крім того за підсумками можна буде прокладати туристичні маршрути».
«Тренувальною» експедицією став виїзд до села Остапківці, про результати якого «Україна Інкогніта» давала великі розгорнуті репортажі.
Перша повноцінна експедиція стартувала 23 листопада. Про якесь затягування з початком тут не йдеться. Найкращий час для обстеження старих некрополів це коли повністю опало листя (хто уявляє цвинтарні чагарники – зрозуміє чому) і аби вдарили перші морози (грязюка теж не є добре).
- Олег Федоров розчищає хрест в Купині
Впродовж першого виїзду у якому взяли участь Олег Федоров та автор цих рядків, було обстежено цвинтарі у селах Грицків та Купин. На жаль в Грицькові нічого цікавого знайти не поталанило. Найдавніші місцеві поховання датуються лише початком ХХ ст., а самі пам’ятники – позбавлений хоч якої індивідуальності тогочасний масовий продукт.
Зате некрополь села, а колись містечка Купина, перевершив усі сподівання.
- Від початку купинський цвинтар не вразив...
Про відкриття на його римо-католицькій (польській) частині ми розкажемо пізніше. Поки зупинимося на його українській (православній) ділянці.
Власне від початку цвинтар не вразив. Звичайний набір архаїчних плоских кам’яних хрестів «козацького» та «хрещатого» типів. Та й особливого декору (як, наприклад, у Радковиці) на них не спостерігалося. Датування – від 1880-х до початку ХХ ст. До Іванківців (біля Сатанова) з хрестами XVIII ст., теж далеко.
Зате на «новій» частині некрополю, де й ніби нічого такого бути і не могло, експедиція зробила справжнє відкриття. Тут встановлено цілий меморіальний комплекс.
Судячи по неповторній стилістиці – автор той самий самоук із Остапківців, про якого ми розповідали раніше. До речі з того часу «Украхні Інкогніта» вдалося про нього дізнатися більше. «Тодор», – то його вуличне ім’я. Насправді його звали Федір Когут.
Якщо в на цвинтарі в Остапківцях у якості матеріалу використано камінь, то в Купині бетон. Тут ше раз наголосимо – портретні скульптурні пам’ятники для сільських некрополів України – величезна рідкісить!!!
Головна фігура, – жінка в хустці з молитовно складеними на грудях руками. Навпроти неї – бюст чоловіка та дві бетонні ж вази. Спочатку подумалося, що це подвійне поховання. Але коли вдалося прочитати написи, то виявилося, що за цим меморіалом стоїть якась трагічна і таємнича історія, якою ще потрібно розібратися. Враховуючи що сталося все 1967 р. в Купині ще повинні залишатися люди, які мають пам’ятати.
- Епітафія просто продряпана в мокрому бетоні
Отже, під зображенням жінки значиться (орфографія і стиль збережені):
«… Маевська Мария Иванивна. Ум. 1967 г. 3. фиврал»
Під бюстом чоловіка читаємо:
«Ти миня прости. Я тибя спасти нисмох».
- Вибачення…
За що просить вибачення чоловік і чому він не зміг врятувати дружину (маму?) і від чого – незрозуміло. Як і яка трагедія сталася. Є підозра, що жінка загинула в пожежі. Дуже схоже, що в у незрозумілій конструкції на якій стоїть фігура, художник намагався зобразити вогонь.
Сподіваємося, що старожили мають пам’ятати цей випадок і незабаром ми розповімо що дізналися.
Що стосується Федора Когута («Тодора») є велика підозра, що спадщина цього «подільського Піросмані» не обмежується трьома фігурами в Остапківцях та чималим меморіалом в Купині. Вірогідно у нього уціліли й інші роботи. Бо за словами односельців він творив від початку 1930-х і до самої смерті десь у 1980-х. А виходячи із того, що бачив автор – це був непересічний майстер наївного народного мистецтва.
Вивчення творчості і спадщини «Тодора» має стати окремим напрямком дослідницької роботи.
Дмитро Полюхович. Всі фото – автора
