Село Адамівка розташоване за 60 кілометрів від Одеси. Нині це Березівський район. Село дуже довге – долиною річки Великий Куяльник воно простяглося майже на десять кілометрів. А от населення тут зараз небагато – за інформацією 2021 року зареєстровано у селі 272 особи, але фактично проживає лише 186. Співставивши розміри села і кількість населення, можна зрозуміти, що колись тут мешкало людей значно більше, можливо на порядок. В селі чотири цвинтарі – це теж багато про що каже, у першу чергу про те, що колись тут могло бути декілька сіл.
Дійсно – Адамівка у 1946 році об’єднала чотири села, які колись входили до її сільської ради: Вандалинівка (Вандалинка), Тарасова, Діброва, ну і, власне, Адамівка. Історичної інформації про ці села дуже мало. Вікіпедія вказує роком заснування Адамівки 1868 рік – це помилка, адже це рік перейменування села із Ново-Вандалинівки. Коли ж були засновані Вандалинівка і Ново-Вандалинівка – нам поки не відомо.
Офіційно головною пам’яткою Адамівки є 300-літня груша. Ще часто відмічають руїни кам’яного вітряка – досить колоритні. На нашу думку головними пам’ятками Адамівки є якраз оті чотири старовинні цвинтарі, один із яких, у частині, яка й була колись Адамівкою (Ново-Вандалинівкою) можна віднести до унікальних, як за формою хрестів, так і за їх розмірами.
На цвинтарі Адамівки збереглися хрести різноманітних форм, характерних для козацьких цвинтарів Південної України другої половини 18 – першої половини 19 століть. Це хрести лапчастої форми (тамплієрські), зірчастої, круглої і хрещатої – за визначенням видатного дослідника кам’яних хрестів України, Валерія Малини. Середня висота хрестів близько 120 см, найвищі хрести сягають висоти 180 см. Хрести виготовлені із місцевого вапняка. Згідно із збереженими написами, найдавніші хрести датуються 1830-1840-ми роками, але слід зазначити, що написи на вапняку зберігаються значно гірше, ніж на пісковику, тому на більшості хрестів вони не збереглися взагалі. Можна сміливо припустити, що є хрести давніші, а цвинтар з’явився ще наприкінці 18 століття. Площа цвинтаря – 5,5 тисяч кв. метрів.
Цвинтар колишнього села Вандалівка менший і молодший – його хрести датуються кінцем 19 століття, і їх там менше. Ще на двох цвинтарях нашій команді побувати не довелося.
Цвинтарі Абрамівки потребують обов’язкових подальших досліджень та включення в Реєстр пам’яток, адже при усій своїй унікальності, вони для держави не пам’ятки.
Текст Романа Маленкова, фото Максима Назаренка.
Трьохсотлітня груша
Руїни вітряка
