На розі кварталу де Андріївський узвіз і перетинається з Покровською стоїть дуже симпатичний триповерховий будинок. В першу чергу він цікавий поважним віком. Його основа датується ще XVIII століттям і це одна із небагатьох споруд, що пережила Велику подільську пожежу 1811 року. Колись він належав купцю 2 гільдії Пилипу Лакерді, який у 1813—1814 роках був бургомістром, війтом Києва (о, як!).
Лакарді (Лакерди) знаменита київська династій купців XVII – початку XX століть грецького походження. Її представники посідали значні посади Магістраті, були війтами, бургомістрами та ратсгерами.
До України першо-Лакерді переселилися ймовірно ще за часів гетьмана Богдана Хмельницького. Спочатку оселилися у м. Ніжин. Торгували переважно рибою, звідси й походить їхнє прізвище: «лакерда» – назва свіжої риби. Згодом вони перебираються до Києва.
У 1902 р садиба Лакерді переходить у власність купця Акіма Фролова. Вона включала залишки уцілілого після Великої пожежі Подолу 1811 цегляного будинку з підвалом. За проектом архітектора Миколи Казанського старий, ще від XVIII ст. будинок надбудували надбудований до трьох поверхів і розширили за рахунок нової прибудови з боку Андріївського узвозу.
Микола Казанський на той час був не просто так архітектор, один із багатьох. Тоді він був головним архітектором Києва. Якщо офіційно, він був членом Київської міської управи, відповідальним за будівну справу. Після себе, навіть враховуючи втрати буремного ХХ століття, він залишив чималу спадщину, про яку ми розповімо окремо.
Але повернімося на Андріївський узвіз до будинку №2-а. Це триповерховий, у плані Г-подібний будинок. Судячи з внутрішнього планування, верхні поверхи призначалися для розміщення по одній великій квартирі. У деяких приміщеннях збереглися елементи первісного оздоблення інтер’єрів.
Архітектурне вирішення фасадів, характерне для періоду еклектизму, визначає чітке поярусне членування, поєднання цегляної кладки з ліпними декоративними деталями. Будинок увінчується розвинутим карнизом з парними модульйонами, парапетом з фігурних цегляних аттиків і металевих огорож. Наріжна башточка не збереглася. В оформленні фасадів особливу увагу привертають рельєфні гірлянди з квітів та фруктів, розміщені у простінках вікон третього поверху.
Якщо комусь поталанить проникнути у підвали, той зможе помилуватися давніми склепінчастими льохами XVIII ст. Вірте нам на слово – вони там є!
