Від цих розписів перехоплює подих. Хоч вони і різностильові, і мають коріння у московській школі (так нам пояснили мистецтвознавці), але виконані дуже якісно.
Звів собор відомий релігійний діяч від УПЦ МП – Софроній (Дмитрук), який у 1989-1992 рр. був благочинним Бориспільського округу. Він був лідером “проукраїнського крила” УПЦ МП, і головним прибічником автокефалії. 2005 року, після Помаранчевої революції, митрополит Софроній звернувся до єпископату упц, закликавши негайно домагатися автокефалії для УПЦ, користуючись сприятливою політичною ситуацією:
“Моя позиція однозначна: до тих пір, поки ми не будемо мати статус повної незалежності нашої Церкви, з нами ніхто ніколи не буде розмовляти про приєднання… Мені незрозуміло, чому найбільша за кількістю віруючих людей Православна Церква світу не може без будь-кого самостійно керуватись у своєму житті.” Але Софроній ворогував із Філаретом (Денисенком) – він не визнавав його “патріаршества”.
Вважається, що собор у Борисполі будувався не лише за ініціативи, а й за проектом Софронія. Ну проект, якщо чесно, доволі простий – аля неовізантійський, з відсилкою до давньоруських традицій. І ж добре що так, адже пізніше московський патріархат почав повсюдно будувати ганебні московські маркери, із кокошниками і цибулями, як от собори в Ужгороді чи у Києві, на Святошині. Детально проект розробляла архітекторка Лариса Скорик.
Розпис Покровського собору напевне один із кращих, серед сучасних храмів в Україні. На жаль, нам так і не вдалося знайти інформацію, про те, хто його виконував, як і про розміри собору – він виглядає дуже великим. Автор розписів – черкаський художник Микола Дзвоник.
А Софроній після Борисполя став митрополитом Черкаським і збудував Михайлівський собор – найбільший православний храм України.
Текст та фото Романа Маленкова.
Христос Пантакратор у куполі є реплікою знаменитої візантійської мозаїки із італійського собору Чефалу на Сицилії.
